Опубліковано

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ТОРФІВ ДЛЯ ВИЛУЧЕННЯ ГУМАТІВ (ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ)

Головна > Архів > № 1–2 (183–184) 2021 > 76–88


Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1–2 (183–184) 2021, 76–88.

https://doi.org/10.15407/ggcm2021.01-02.076

Мирослава ЯКОВЕНКО1, Юрій ХОХА2, Олександр ЛЮБЧАК3

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, e-mail: 1myroslavakoshil@ukr.net, 2khoha_yury@ukr.net, 3lubchak1973@ukr.net

Анотація

Коротко розглянуто проблеми торф’яної галузі України та встановлено причини її занепаду, серед яких низька якість торфу як джерела енергії. Ми припускаємо, що найближчим часом використання торфу для брикетування припиниться з огляду на економічні та політичні чинники. З іншого боку, торф може слугувати джерелом хімічних речовин та їхніх сумішей, які знайшли застосування в сільському господарстві та промисловості. Відомо, що додавання гуматів натрію до бурового розчину поліпшує його реологічні властивості та робить екологічно безпечним, особливо при проходженні водоносних горизонтів. Нами поставлена мета визначити геолого-технологічні та геохімічні характеристики торфу Львівської області, встановити його придатність до вилучення гумінових кислот та виокремити перспективні ділянки для видобутку торфу. Дослідження мікроелементного складу торфів Радехівського району Львівської області засвідчило, що ці торфи не забруднені важкими металами, про що свідчать значення індексів забруднення. Показано, що вміст хімічних елементів в торфах менший за кларковий порівняно з літосферою, ґрунтами і наземними рослинами. Виявлена тенденція до розсіяння халькофільних і більшості сидерофільних елементів, меншою мірою літофільних. Визначення виходу загальних та вільних гумінових кислот засвідчило можливість використання торфів Львівської області для вилучення гуматів. Досліджені зразки характеризувалися високим вмістом гумінових кислот у перерахунку на суху масу. Попередню оцінку придатності родовищ для видобутку торфу ми проводили за такими параметрами: запаси родовища, ступінь розкладання, вміст гумусу та зольність. Після побудови картосхем розподілу перелічених геохімічних характеристик, ми виокремили декілька найбільш перспективних родовищ Львівської області: у Кам’янка-Бузькому районі – Дідилівське та Яричівське; у Миколаївському – Вербізьке, Сайківське, Демнянське та Тростянецьке.

Ключові слова

торф, гумінові речовини, мікроелементи, геохімічний аналіз, зольність, ступінь розкладання.

Використані літературні джерела

Войткевич, Г. В., Мирошников, А. Е., Поваренных, А. С., & Прохоров, В. Г. (1970). Краткий справочник по геохимии. Москва: Недра.

Галенко, В. Г., Семчук, С. А., & Екимова, Н. А. (1974). Составление геолого-экономических обзоров по основным торфодобывающим областям УССР (Львовская область) (Т. 1). [Отчет]. Львов: Львовская геологическая экспедиция.

Клос, В. Р., Бірке, М., Жовинський, Е. Я., Акінфієв, Г. О., Амаїиукелі, Ю. А., & Кламенс, Р. (2012). Регіональні геохімічні дослідження ґрунтів України в рамках міжнародного проекту з геохімічного картування сільськогосподарських та пасовищних земель Європи (GEMAS). Пошукова та екологічна геохімія, 1, 51–66.

Лиштван, И. И., Базин, Е. Т., Гамаюнов, Н. И., & Терентьев, А. А. (1989). Физика и химия торфа. Москва: Недра.

Хоха, Ю. В., Яковенко, М. Б., & Лук’янчук, Д. В. (2013). Геолого-геохімічні та геотехнологічні особливості торф’яних родовищ Львівської області. Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4(164–165), 56–61.

Яковенко, М. Б., Хоха, Ю. В., & Любчак, О. В. (2020). Розподіл молібдену в низинних торфах Львівської області. У Ресурси природних вод Карпатського регіону. Проблеми охорони та раціонального використання: матеріали XIX Міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 8–9 жовтня 2020 р.) (с. 210–214). Львів: Національний університет «Львівська політехніка».

Bowen, H. J. M. (1979). Environment Chemistry of the Elements. London; New-York; Toronto; Sydney; San Francisco: Academic Press.


Опубліковано

НЕКОНДИЦІЙНІ ВУГЛЕЦЕВМІСНІ ГОРЮЧІ КОПАЛИНИ ТА СПОСОБИ ЇХНЬОГО ТЕРМОХІМІЧНОГО ПЕРЕРОБЛЕННЯ

Головна > Архів > № 1–2 (183–184) 2021 > 89–109


Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1–2 (183–184) 2021, 89–109.

https://doi.org/10.15407/ggcm2021.01-02.089

Дмитро БРИК, Мирослав ПОДОЛЬСЬКИЙ, Юрій ХОХА, Олександр ЛЮБЧАК, Леся КУЛЬЧИЦЬКА-ЖИГАЙЛО, Олег ГВОЗДЕВИЧ

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, e-mail: cencon@ukr.net

Анотація

Проаналізовано структуру споживання первинних енергетичних ресурсів у світі та в Україні зокрема. Показано, що в останні десятиріччя частка вугілля стабільно становить 25–30 % і не виявляє тенденції до зменшення. Аналогічні закономірності спостерігаються і в Україні. Встановлено, що в Україні енергетичний потенціал запасів некондиційної вуглецевмісної сировини співрозмірний з покладами кондиційного вугілля і може бути використаний для підвищення енергетичної забезпеченості країни. Водночас погіршення екологічних показників довкілля вимагає підвищення рівня екологічної безпеки при використанні вуглецевмісної сировини та відповідної екологічної модернізації способів її термохімічної конверсії. Наведено огляд способів термохімічного перероблення некондиційної вуглецевмісної сировини (піроліз та коксування, гідрогенізація, газифікація) і показано, що процес газифікації, який дозволяє переробляти різноманітні некондиційні тверді горючі копалини в наземних та підземних умовах, є найбільш перспективним для екологічно безпечного використання вугілля в країні.

Ключові слова

енергетичні ресурси, вуглецевмісні горючі копалини, вугілля, екологічна конверсія.

Використані літературні джерела

Білецький, В. (2003). Проблеми переробки солоного вугілля. Праці Наукового товариства імені Шевченка. Хемія і біохімія, 10, 205–227.

Брик, Д. В. (2015). Некондиційні горючі копалини України та перспективи їх залучення для енергетичних потреб. У Нетрадиційні і поновлювальні джерела енергії як альтернативні первинним джерелам енергії в регіоні: збірник наукових статей VIII Міжнародної науково-практичної конференції (с. 73–78). Львів: ЛвЦНТЕІ.

Брик, Д. В., Гвоздевич, О. В., & Кульчицька-Жигайло, Л. З. (2013). Геотехнологія спалювання вугільних блоків відпрацьованих шахт для отримання теплової енергії. Углехимический журнал, 1–2, 73–78.

Брик, Д., Гвоздевич, О., Кульчицька-Жигайло, Л., & Подольський, М. (2019). Техногенні вуглевмісні об’єкти Червоноградського гірничопромислового району та деякі технічні рішення їхнього використання. Геологія і геохімія горючих копалин, 4(181), 45–65. https://doi.org/10.15407/ggcm2019.04.045

Брик, Д., Макітра, Р., & Кальмук, С. (2008). Вплив світової енергетичної кризи на перспективи процесу газифікації вугілля. Праці Наукового товариства імені Шевченка. Хемія і геохімія, 21, 198–211.

Брик, Д. В., Павлюк, М. І., & Макітра, Р. Г. (2006). Синтетичне паливо з вугілля перспективний замінник нафти і природного газу. Углехимический журнал, 3–4, 3–9.

Брик, Д. В., Подольський, М. Р., & Гвоздевич, О. В. (2014). Фізико-технічне обґрунтування виробництва синтетичного палива з вугілля (на прикладі Львівсько-Волинського басейну). Углехимический журнал, 4, 69–74.

Брик, Д. В., & Стефаник, Ю. В. (2010). Газифікація некондиційного вугілля Львівсько-Волинського басейну. Углехимический журнал, 1–2, 20–32.

Владимиров, Ю. В. (2001). Анализ перспектив использования в Украине возобновляемых источников энергии. У Нетрадиційні і поновлювальні джерела енергії як альтернативні первинним джерелам енергії в регіоні: збірник наукових статей І науково-практичної конференції (с. 16–20). Львів: ЛвЦНТЕІ.

Вороновський, Г. К., Денисюк, С. П., & Кириленко, О. В. (2005). Енергетика світу та України. Цифри та факти. Київ: Українські енциклопедичні знання.

Забигайло, В. Е., & Храпкин, С. Г. (1989). Геологическая база угольной промышленности УССР и современные проблемы угольной геологии. Геология и геохимия горючих ископаемых, 72, 1–5.

Иванова, А. В., & Зайцева, Л. Б. (1982). Проблема генезиса соленых углей Западного Донбасса. Киев: Наукова думка.

Иванова, А. В., & Кривега, Т. А. (1985). Соленые угли Западного Донбасса. Kиев: Наукова думка.

Ион, Д. С. (1984). Мировые энергетические ресурсы. Москва: Недра.

Іванців, О. Є., Кухар, З. Я., & Брик, Д. В. (2001). Нові підходи до перспектив підземної газифікації вугільних родовищ України. Геологія і геохімія горючих копалин, 2, 129–134.

Іванців, О. Є., Лизун, О. С., & Кухар, З. Я. (1999). Геолого-екологічні та соціальні проблеми Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. Геологія і геохімія горючих копалин, 2, 20–28.

Ковальчук, Н. Р. (1985). Оценка топливных ресурсов менилитовых сланцев Карпат и пути их перевода в кондиционные запасы. В Геотехнологические проблемы топливно-энергетических ресурсов Украины: сборник научных трудов (с. 122–131). Киев.

Крейнин, Е. В., & Зоря, А. Ю. (2009). Проблемы подземной газификации углей. Химия твердого топлива, 4, 24–28.

Куровець, І. М., Михайлов, В. А., Зейкан, О. Ю., Крупський, Ю. З., Гладун, В. В., Чепіль, П. М., Гулій, В. М., Куровець, С. С., Касянчук, С. В., Грицик, І. І., & Наумко, І. М. (2014). Нетрадиційні джерела вуглеводнів України: Кн. 1. Нетрадиційні джерела вуглеводнів: огляд проблеми. Київ: Ніка-центр.

Майстренко, А. Ю., Дудник, А. Н., & Яцкевич, С. В. (1998). Технологии газификации углей для парогазовых установок. Киев: Знание.

Макітра, Р. Г., Мідяна, Г. Г., & Брик, Д. В. (2013). Перспективи одержання синтетичного рідкого палива шляхом сумісного піролізу вугілля з відпадами полімерів. Углехимический журнал, 3–4, 84–87.

Мисак, Й. С., Пісько, М. С., Близнюк, В. Ф., & Цепак, О. Г. (2005). Перспективи зменшення споживання первинних енергетичних ресурсів за рахунок впровадження соломоспалювальних котлів. У Нетрадиційні і поновлювальні джерела енергії як альтернативні первинним джерелам енергії в регіоні: збірник наукових статей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (с. 132–137). Львів: ЛвЦНТЕІ.

Михайлов, В. А., Зейкан, О. Ю., Коваль, А. М., Загнітко, В. М., Гуров, Є. П., Вижва, С. А., Шнюков, Є. Ф., Наумко, І. М., Чепіль, П. М., Кожушок, О. Д., Радченко, В. В., & Безродний, Д. А. (2013). Нетрадиційні джерела вуглеводнів України: Кн. 7. Метан вугільних родовищ, газогідрати, імпактні структури і накладені западини Українського щита. Київ: Ніка-центр.

Міністерство енергетики України. (2020). Інформаційна довідка про основні показники розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу України за грудень та 2019 рік. Взято 01.03.2021 з http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/article?art_id=245436840&cat_id=35081

Пожидаев, С. А., Грицай, Р. А., & Иванова, А. В. (1981). Методические разработки по изучению соленых углей Западного Донбасса. Киев: Наукова думка.

Порфір’єв, В. Б., Грінберг, Й. В., & Ладиженський, М. Р. (1963). Менілітові сланці Карпат. Киев: Видавництво АН УРСР.

Рапопорт, И. Б. (1950). Искусственное жидкое топливо. Москва; Ленинград: Гостоптехиздат.

Рудько, Г. І. (Ред.). (2014). Енергетичні ресурси геологічного середовища України (стан та перспективи). Чернівці: Букрек.

Семенов, В. Г. (2007). Цивілізація без нафти: біодизельне паливо у топливно-енергетичному комплексі України. У Нетрадиційні і поновлювальні джерела енергії як альтернативні первинним джерелам енергії в регіоні: збірник наукових статей IV Міжнародної науково-практичної конференції (с. 157–162). Львів: ЛвЦНТЕІ.

Стан та перспективи видобутку та використання метану вугільних родовищ України. (2014). Нетрадиційний газ в Україні. http://shalegas.in.ua/cbm-in-ukraine-perspectives

Стефаник, Ю. В. (1990). Геотехнология некондиционных твердых топлив. Киев: Наукова думка.

Терентьев, Г. А., Тюков, В. М., & Смаль, Ф. В. (1985). Производство альтернативных моторных топлив и их применение на автомобильном транспорте. Москва: ЦНИИТЭ Нефтехим.

Узіюк, В. І., Бик, С. І., & Ільчишин, А. В. (2001). Газогенераційний потенціал кам’яновугільних басейнів України. Геологія і геохімія горючих копалин, 2, 110–121.

Уилсон, К. Л. (1985). Уголь – «мост в будущее». Москва: Недра.

Фальбе, Ю. М. (Ред.). (1980). Химические вещества из угля. Москва: Химия.

Фальштинський, В. С., Дичковський, Р. О., & Табаченко, М. М. (2010). Новітня технологія розробки вугільних пластів на базі свердловинної газифікації. Уголь Украины, 1, 10–13.

Шендрик, Т. Г., Симонова, В. В., & Потоцкая, Л. Л. (1986). Распределение натрия в «соленых» углях Западного Донбасса. В Структура и свойства ископаемых углей (с. 59–67). Киев: Наукова думка.

Шиллинг, Г.-Д., Бонн, Б., & Краус, У. (1976). Газификация угля: горное дело – сырье – энергия. Москва: Недра.

Янко, С. В., & Трошенькин, Б. А. (2010). Перспективы освоения глубокозалегающих угольных месторождений. УгольУкраины, 10, 3–10.

Duncan, W. (1981). Oil: an interlude in a century of coal. Chemistry and Industry, 9, 311–316.

Statistical review of world energy. (2020). https://www.bp.com/en/global/corporate/energy-economics/statistical-review-of-world-energy.html

Walters, E. A., & Wewerka, E. M. (1975). An overview of the energy crisis. Journal of Chemical Education, 52(5), 282–288. https://doi.org/10.1021/ed052p282


Опубліковано

ГЕОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕВАПОРИТОВИХ ФОРМАЦІЙ ЄВРАЗІЇ У КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ХІМІЧНОГО СКЛАДУ МОРСЬКОЇ ВОДИ ПРОТЯГОМ ФАНЕРОЗОЮ

Головна > Архів > № 1–2 (183–184) 2021 > 110–129


Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1–2 (183–184) 2021, 110–129.

https://doi.org/10.15407/ggcm2021.01-02.110

Анатолій ГАЛАМАЙ, Андрій ПОБЕРЕЖСЬКИЙ, Софія ГРИНІВ, Сергій ВОВНЮК, Дарія СИДОР, Ярослава ЯРЕМЧУК, Софія МАКСИМУК, Оксана ОЛІЙОВИЧ-ГЛАДКА, Людмила БІЛИК

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, e-mail: igggk@mail.lviv.ua

Анотація

На основі нових даних, отриманих для характеристики хімічного складу морської води раннього палеозою та середнього мезозою, уточнено ділянки кривої еволюції хімічного складу морської води у фанерозої на етапах її хлоркальцієвого типу. Проведені дослідження ізотопного складу сірки пермських евапоритів і розсолів флюїдних включень у галіті пермі показали, що коливання хімічного складу морської води в часових межах окремих періодів фанерозою підтверджуються еволюцією ізотопного складу розчиненого сульфату морських вод і свідчать про взаємопов’язаність процесів земної еволюції, що мають не локальний, а глобальний характер. Особливості асоціацій глинистих мінералів евапоритів корелюють зі зміною хімічного типу морської води протягом фанерозою, а основним чинником, що визначає склад асоціацій глинистих мінералів евапоритових формацій фанерозою був хімічний тип морської води, з якої формувалися розсоли солеродних басейнів. Геохімічні дослідження розсіяної органічної речовини та рідких включень з вуглеводневою фазою в галогенних відкладах дозволяють використовувати їх для прогнозу перспективності площ нафтогазоносних провінцій щодо наявності покладів нафти і газу. Проведені газохімічні дослідження четвертинних відкладів Закарпатського прогину довели свою ефективність для оцінки перспективи флюїдонасичення виявлених сейсморозвідкою структур при пошукових роботах на нафту і газ та дозволили виокремити пріоритетні ділянки для розміщення пошуково-розвідувального буріння на вуглеводні.

Ключові слова

флюїдні включення, галіт, солеродний басейн, морська вода.

Використані літературні джерела

Галамай, А. Р. (2001). Фізико-хімічні умови формування баденських евапоритових відкладів Карпатського регіону [Автореф. дис. канд. геол. наук]. Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України. Львів.

Галамай, А. Р., & Бараненко, О. Б. (2004). Прояви вуглеводнів у баденських солях Передкарпаття і Закарпаття. Мінералогічний збірник, 54(1), 132–136.

Галамай, А. Р., Шанина, С. Н., & Игнатович, О. О. (2013). Состав минералообразующих рассолов Верхнепечорского солеродного бассейна на стадии кристаллизации галита. Записки Российского минералогического общества, 142(4), 32–46.

Галамай, А. Р., & Meng, F. (2020). Хімічний склад південно-східної частини крейдового Сакон Нахон солеродного басейну Лаосу у контексті еволюції складу океанічної води. У Від мінералогії і геогнозії до геохімії, петрології, геології та геофізики: фундаментальні і прикладні тренди ХХІ століття (MinGeoIntegration XXI): тези доповідей Всеукраїнської конференції (Київ, 23–­25 вересня 2020 р.) (с. 20–24). Київ.

Дучук, С. В., & Максимук, С. В. (2019). Нафтогазовий потенціал Закарпатського прогину. У Мінерально-сировинні багатства України: шляхи оптимального використання: тези доповідей науково-практичної конференції (4 жовтня 2019 р., смт Хорошів) (с. 55–61). Київ.

Дьяконов, А. И., Цхадая, Н. Д., Овчарова, Т. А., Юдин, В. М., Иванов, В. В., & Кузнецов, Н. И. (2002). Современный эволюционно-динамический метод прогноза нефтегазоносности геолого-экологических регионов особо сложного строения (на примере юга Верхнепечорской впадины). Ухта: УГТУ.

Ковалевич, В. М. (1990). Галогенез и химическая эволюция океана в фанерозое. Киев: Наукова думка.

Ковалевич, В. М., & Вовнюк, С. В. (2010). Вековые вариации химического состава рассолов морских эвапоритовых бассейнов и вод мирового океана. Литология, 4, 95–109.

Коссовская, А. Г., & Дриц, В. А. (1975). Кристаллохимия диоктаэдрических слюд, хлоритов и корренситов как индикаторов геологических обстановок. В Кристаллохимия минералов и геологические проблемы (с. 60–69). Москва: Наука.

Литвинюк, С. В. (2007). Геохімічні ореоли у солях над покладами вуглеводнів. Геологія і геохімія горючих копалин, 4, 95–111.

Максимук, С. В. (2012). Особливості відображення флюїдонасиченості горизонтів Вишнянської площі Зовнішньої зони Передкарпатського прогину в геохімічних полях приповерхневих відкладів. Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4(160–161), 109–118.

Максимук, С. В., & Бодлак, П. М. (2015). Досвід застосування геохімічних методів у комплексних пошукових роботах на нафту і газ у Карпатському регіоні. У Фундаментальне значення і прикладна роль геологічної освіти і науки: тези доповідей Міжнародної наукової конференції, присвяченої 70-річчю геологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка (Львів, 7–8 жовтня 2015 р.) (с. 151–152). Львів.

Московский, Г. А. (1983). Исследования физико-химических условий седиментации кунгурских галогенных отложений западной части Прикаспийской синеклизы по включениям в минералах [Автореф. дис. канд. геол.-мин. наук]. Московский госсударственный университет. Москва.

Петриченко, О. Й. (1973). Методи дослідження включень у мінералах галогенних порід. Київ: Наукова думка.

Раевский, В. И., Фивег, М. П., & Герасимова, В. В. (1973). Месторождения калийных солей СССР. Ленинград: Недра.

Соколова, Т. Н. (1982). Аутигенное силикатное минералообразование ранних стадий осолонения. Москва: Наука.

Франк-Каменецкий, В. А., Котов, Н. В., & Гойло, Э. Л. (1983). Трансформационные преобразования слоистых силикатов. Ленинград: Недра.

Яремчук, Я. В. (2010). Глинисті мінерали евапоритів фанерозою та їхня залежність від стадії згущення розсолів і хімічного типу океанічної води. Збірник наукових праць Інституту геологічних наук НАН України, 3, 138–146. https://doi.org/ 10.30836/igs.2522-9753.2010.147301

Яремчук, Я., Вовнюк, С., Гринів, С., Тарік, М., Менг, Ф., Білик, Л., & Кочубей, В. (2017). Умови утворення глинистих мінералів верхньонеопротерозойсько-нижньокембрійської кам’яної солі формації Соляний кряж, Пакистан. Мінералогічний збірник, 67(2), 72–90.

Яремчук, Я. В., Вовнюк, С. В., & Тарік, М. (2020). Глинисті мінерали еоценової кам’яної солі формації Бахадар Хель, Пакистан. Геологія і геохімія горючих копалин, 1(182), 87–99. https://doi.org/10.15407/ggcm2020.01.087

Bao, H. P., Yang, C. Y., & Huang, J. S. (2004) “Evaporation drying” and “reinfluxing and redissolving” – a new hypothesis concerning formation of the Ordovician evaporites in eastern Ordos Basin. Journal of Palaeogeography, 6, 279–288.

Berner, R. A., Vandenbrooks, J. M., & Ward, P. D. (2007). Oxygen and evolution. Science, 316, 557–558.

Demicco, R. V., Lowenstein, T. K., Hardie, L. A., & Spencer, R. J. (2005). Model of seawater composition for the Phanerozoic. Geology, 33(11), 877–880.

Dunoyer de Segonzac, G. (1970). The transformation of clay minerals during diagenesis and low-grade metamorphism: a review. Sedimentol., 15(3–4), 281–346.

Galamаy, A. R., & Bukowski K. (2011). Skład chemiczny badeńskich solanek z pierwotnych ciekłych inkluzji w halicie, basen Zakarpacki (Ukraina). Geologia (kwart. AGH), 37(2), 245–267.

Galamay, A. R., Meng, F., Bukowski, K., Ni, P., Shanina, S. N., & Ignatovich, O. O. (2016). The sulphur and oxygen isotopic composition of anhydrite from the Upper Pechora Basin (Russia): new data in the context of the evolution of the sulphur isotopic record of Permian evaporites. Geological Quarterly, 60(4), 990–999. http://dx.doi.org/10.7306/gq.1309

Hardie, L. A. (1996). Secular variation in seawater chemistry: An explanation for the coupled secular variation in the mineralogies of marine limestones and potash evaporites over the past 600 m. y. Geology, 24, 279–283.

Horita, J., Zimmermann, H., & Holland, H. D. (2002). Chemical evolution of seawater during the Phanerozoic: Implications from the record of marine evaporites. Geochim. Cosmochim. Acta, 66, 3733–3756.

Iaremchuk, I., Tariq, M., Hryniv, S. et al. (2017). Clay minerals from rock salt of Salt Range Formation (Late Neoproterozoic–Early Cambrian, Pakistan). Carbonates Evaporites, 32(1), 63–74. https://doi.org/10.1007/s13146-016-0294-5

Kovalevich, V. M., Peryt, T. M., & Petrichenko, O. I. (1998). Secular variation in seawater chemistry during the Phanerozoic as indicated by brine inclusions in halite. Geology, 106, 695–712.

Kovalevych, V. M., Peryt, T. M., Carmona, V., Sydor, D. V., Vovnyuk, S. V., & Halas, S. (2002). Evolution of Permian seawater: evidence from fluid inclusions in halite. N. Jb. Miner. Abh., 178(1), 27–62.

Kovalevych, V. M., Peryt, T. M., Shanina, S. N., Wieclaw, D., & Lytvyniuk, S. F. (2008). Geochemical aureoles around oil and gas accumulations in the Zechstein (Upper Permian) of Poland: analysis of fluid inclusions in halite and bitumens in rock salt. Journal of Petrolium Geology, 31(3), 245–262.

Кovalevych, V. M., & Vovnyuk, S. V. (2010). Fluid inclusions in halite from marine salt deposits: are they real microdroplets of ancient sea water? Geological Quarterly, 54(4), 401–410.

Large, R. R., Mukherjee, I., Gregory, D., Steadman, J., Corkrey, R., & Danyushevsky,  L. V. (2019). Atmosphere oxygen cycling through the Proterozoic and Phanerozoic. Mineralium Deposita, 54, 485–506. https://doi.org/10.1007/s00126-019-00873-9

Lenton, T. M., Daines, S. J., & Mills, B. J. W. (2018). COPSE reloaded: an improved model of biogeochemical cycling over Phanerozoic time. Earth-Sci Rev., 178, 1–28.

Lowenstein, T. K., Timofeeff, M. N., Brennan, S. T. et al. (2001). Oscillations in Phanerozoic seawater chemistry: evidence from fluid inclusions. Science, 294, 1086–1088.

Lowenstein, T. K., Timofeeff, M. N., Kovalevych, V. M., & Horita, J. (2005). The major-ion composition of Permian seawater. Geochimica et Cosmochimica Acta, 69(7), 1701–1719.

McCaffrey, M. A., Lazar, B., & Holland, H. D. (1987). The evaporation path of seawater and the coprecipitation of Br and K with halite. Journal of Sedimentary Petrology, 57, 928–937.

Pozo, M., & Calvo, J. P. (2018). An Overview of Authigenic Magnesian Clays. Minerals, 8(11), 520. https://doi.org/10.3390/min8110520

Robinson, D., Schmidt, Th., & Santana de Zambora, A. (2002). Reaction pathways and reaction progress for the smectite-to chlorite transformation: evidence from hydrothermally altered metabasites. J. Metamorph. Geol., 20, 167–174. https://doi.org/10.1046/j.0263-4929.2001.00361.x

Schiffman, P., & Staudigel, H. (1995). The smectite to chlorite transition in a fossil seamount hydrothermal system: the Basement Complex of La Palma, Canary Islands. Journal of Metamorphic Geology, 13, 487–498.

Sone, M., & Metcalfe, I. (2008). Parallel Tethyan sutures in mainland South-East Asia: New insights for Palaeo-Tethys closure and implications for the Indosinian orogeny. Comptes Rendus Geoscience, 340, 166–179.

Więcław, D., Lytvyniuk, S. F., Kovalevych, V. M., & Peryt, T. M. (2008). Incluzje w halicie oraz bituminy w solach ewaporatόw mioceńskich ukraińskiego Przedkarpacia jako wskaźnik występowania nagromadzeń węglowodorόw w nižey ležących utworach. Przegląd Geologiczny, 56(9), 837–841.

Yaremchuk, Y., Hryniv, S., Peryt, T., Vovnyuk, S., & Meng, F. (2020a). Controls on Associations of Clay Minerals in Phanerozoic Evaporite Formations: An Overview. Minerals, 10(11), 974. https://doi.org/10.3390/min10110974

Yaremchuk, Y. V., Vovnyuk, S. V., & Hryniv, S. P. (2020b). The peculiarities of high-magnesium clay minerals occurrence in Phanerozoic evaporite formation. Geodynamics, 1(28), 52–61. https://doi.org/10.23939/jgd2020.01.052


Опубліковано

ГЕОХІМІЯ ФЛЮЇДІВ: ІННОВАЦІЙНЕ ВИРІШЕННЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ

Головна > Архів > № 1–2 (183–184) 2021 > 130–148


Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1–2 (183–184) 2021, 130–148.

https://doi.org/10.15407/ggcm2021.01-02.130

Йосип СВОРЕНЬ

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, e-mail: igggk@mail.lviv.ua

Анотація

Розроблено надійний мас-спектрометричний метод вивчення флюїдних включень у мінералах. Створено й оприлюднено нові наукові напрями: термобарометрія і геохімія газів прожилково-вкрапленої мінералізації у відкладах нафтогазоносних областей і металогенічних провінцій; надра Землі – природний фізико-хімічний реактор. Розроблено «спосіб визначення перспективи нафтогазоносності локальної площі» і «технологію локального прогнозування збагачених ділянок золоторудних полів». Встановлено невідоме раніше, але об’єктивно існуюче явище матеріального світу: «відсутність молекулярного водню у включеннях у мінералах у надрах планети Земля». Уперше встановлено: «властивість глибинного абіогенного метановмісного високотермобарного флюїду перетворювати природні органічні рештки в пласти вугілля з їхнім одночасним метанонасиченням та його консервацією в земній корі планети Земля»; невідоме раніше природне «явище самовільного утворення природних вуглеметанів у вугільних пластах земної кори планети Земля під впливом абіогенного метановмісного високотермобарного флюїду з їх консервацією у них»; раніше невідому різну хімічну властивість ізотопів вуглецю у природних процесах синтезу–утворення різних вуглецьвмісних сполук …; закономірність природних процесів синтезу досконалих кристалів діаманта із іонів-атомів астеносферного діоксиду вуглецю …». Обґрунтовано «новий спосіб до визначення теплотворності природного газу, який постачають споживачам та його кубометробарометрію».

Ключові слова

геохімія, флюїдні включення у мінералах, прожилково-вкраплена мінералізація, глибинний абіогенний метановмісний високотермобарний флюїд, пошуки, нові технології, кубометробар (м3бар), наукове відкриття.

Використані літературні джерела

Давиденко, М. М., & Сворень, Й. М. (1994). Спосіб локального прогнозування збагачених ділянок золоторудних полів (Патент України № 5G01V9/00). Промислова власність, 3, 27.

Наумко, І. М. (2006). Флюїдний режим мінералогенезу породно-рудних комплексів України (за включеннями у мінералах типових парагенезисів) [Автореф. дис. д-ра геол. наук]. Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України. Львів.

Наумко, І. М., Бекеша, С. М., & Сворень, Й. М. (2008). Флюїди глибинних горизонтів літосфери: зв’язок з родовищами нафти і газу у земній корі (за даними вивчення включень у мінералах глибинного походження). Доповіді Національної академії наук України, 8, 117–120.

Наумко, І. М., & Калюжний, В. А. (2001). Підсумки та перспективи досліджень термобарометрії і геохімії палеофлюїдів літосфери (за включеннями у мінералах). Геологія і геохімія горючих копалин, 2, 162–175.

Наумко, І., Калюжний, В., Братусь, М., Зінчук, І., Ковалишин, З., Матвієнко, О., Редько, Л., & Сворень, Й. (2000). Учення про мінералотворні флюїди: пріоритетні завдання розвитку на сучасному етапі. Мінералогічний збірник, 50(2), 22–30.

Наумко, І., Павлюк, М., & Побережський, А. (2020). Геохімія і термобарометрія мінералоутворювальних флюїдів та термобарогеохімія евапоритів – всесвітньо відомі наукові школи. Геологія і геохімія горючих копалин, 1(182), 62–75. https://doi.org/10.15407/ggcm2020.01.062

Наумко, І. М., & Сворень, Й. М. (2008). Про шляхи втілення глибинного високотемпературного флюїду у земну кору. Доповіді Національної академії наук України, 9, 112–114.

Павлишин, В. І., Бондаренко, С. М., Брик, О. Б., Возняк, Д. К., Єльченко, К. О., Калініченко, А. М., Квасниця, В. М., Кульчицька, Г. О., Лупашко, Т. М., Наумко, І. М., Семененко, В. П., Таран, М. М., Таращан, А. М., Хоменко, В. М., & Черниш, Д. С. (2018). Мінералогія у Національній академії наук України (до 100-річчя НАН України). Мiнералогічний журнал, 40(3), 3–22. https://doi.org/10.15407/mineraljournal.40.03.003

Сворень, Й. М. (1974). Устройство для очистки содержимого включений твердых материалов (Авторское свидетельство СССР № 454446). Бюллетень, 47.

Сворень, И. М. (1984). Примеси газов в кристаллах минералов и других твердых телах, их способы извлечения, состав, форма нахождения и влияние на свойства веществ [Автореф. дис. канд. техн. наук]. Институт геологии и геохимии горючих ископаемых АН УССР. Львов.

Сворень, Й. М. (1992). Питання теорії генезису природних вуглеводнів та шляхи пошуку їх покладів. У Тектогенез і нафтогазоносність надр України: тези доповідей наукової наради (20–22 жовтня 1992 р.) (с. 143–145). Львів.

Сворень, Й. М. (2008). Термобарометрія і геохімія газів прожилково-вкрапленої мінералізації у відкладах нафтогазоносних областей і металогенічних провінцій: природа вугільного метану. Уголь Украины, 8(620), 42–46.

Сворень, Й. (2011а). Надра Землі – природний фізико-хімічний реактор: ізотопи вуглецю про походження планети Земля. Геологія і геохімія горючих копалин, 1–2(154–155), 158–159.

Сворень, Й. (2011б). Надра Землі – природний фізико-хімічний реактор: природа землетрусу. Геологія і геохімія горючих копалин, 1–2(154–155), 160–162.

Сворень, Й. (2017а). Надра Землі – природний фізико-хімічний реактор: природний вуглеводневий феномен. Геологія і геохімія горючих копалин, 1–2(170–171), 157–160.

Сворень, Й. (2017б). Явище утворення природних вуглеметанів під дією абіогенного метановмістного високотермобарного глибинного флюїду. У Геологія горючих копалин: досягнення та перспективи: матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції (Київ, 6–8 вересня 2017 р.) (с. 225–229). Київ.

Сворень, Й. (2019а). Надра Землі – природний фізико-хімічний реактор: пошук природного метану – фундаментальна наука чи технічна проблема? Геологія і геохімія горючих копалин, 4(181), 104–115. https://doi.org/10.15407/ggcm2019.04.104

Сворень, Й. (2019б). Про новий підхід до визначення теплотворності природного газу, який постачають споживачам та його кубометробарометрію. Геологія і геохімія горючих копалин, 2(179), 84–89. https://doi.org/10.15407/ggcm2019.02.084

Сворень, Й. (2020а). Надра Землі – природний фізико-хімічний реактор: природа води нафтових і газових родовищ. У Нафтогазова галузь: Перспективи нарощування ресурсної бази: матеріали доповідей Міжнародної науково-технічної конференції (Івано-Франківськ, 08–09 грудня 2020 р.) (с. 158–160).

Сворень, Й. (2020б). Про значення кубометробарометрії природного газу, який постачають споживачам. У Нафтогазова галузь: Перспективи нарощування ресурсної бази: матеріали доповідей Міжнародної науково-технічної конференції (Івано-Франківськ, 08–09 грудня 2020 р.) (с. 91–94).

Сворень, Й. М., & Давиденко, М. М. (1994). Спосіб визначення перспективи нафтогазоносності локальної площі (Патент України № 5G01V9/00). Промислова власність, 4.

Сворень, Й. М., Давиденко, М. М., Гаєвський, В. Г., Крупський, Ю. З., & Пелипчак, Б. П. (1994). Перспективи термобарометрії і геохімії газів прожилково-вкрапленої мінералізації у відкладах нафтогазоносних областей і металогенічних провінцій (новий науковий напрямок в геології). Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4(88–89), 54–63.

Сворень, Й. М., & Наумко, І. М. (2000). Нова технологія визначення генезису вуглеводневих газів. У Нафта і газ України–2000: матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції (Івано-Франківськ, 31 жовтня–3 листопада 2000 р.) (Т. 1, с. 108). Івано-Франківськ: Факел.

Сворень, Й. М., & Наумко, І. М. (2006а). Нова теорія синтезу і генезису природних вуглеводнів: абіогенно-біогенний дуалізм. Доповіді Національної академії наук України, 2, 111–116.

Сворень, Й. М., & Наумко, І. М. (2006б). Роль різних форм водню та вуглецю в природних процесах: новий погляд на походження вуглеводнів. Доповіді Національної академії наук України, 1, 131–134.

Svoren’, J. M. (2020a). Subsoil Natural Physico-Chemical Reactor: Regularity of Natural Processes of Synthesis of Perfect Diamond Crystals. Journal of Geological Resource and Engineering, 8, 133–136. https://doi.org/10.17265/2328-2193/2020.04.005

Svoren’, J. M. (2020b). Various Chemical Properties of Carbon Isotopes in Natural Synthesis of Different Compounds. Journal of Geological Resource and Engineering, 8, 20–23. https://doi.org/10.17265/2328-2193/2020.01.002

Svoren’, J. M. (2021). Subsoil Natural Physico-chemical Reactor: The Property of Deep Abiogenic Methane-Containing High-Thermobaric Fluid to Form Coal Seams. Journal of Geological Resource and Engineering, 9, 25–28. https://doi.org/10.17265/2328-2193/2021.01.003


Опубліковано

ТЕКТОНО-СЕДИМЕНТАЦІЙНА ЕВОЛЮЦІЯ ПЕРЕДОВОЇ ЧАСТИНИ НАСУВНОЇ СПОРУДИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Головна > Архів > № 1–2 (183–184) 2021 > 45–59


Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1–2 (183–184) 2021, 45–59 .

https://doi.org/10.15407/ggcm2021.01-02.045

Олег ГНИЛКО, Світлана ГНИЛКО, Марія КУЛЯНДА, Романа МАРЧЕНКО

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, e-mail: igggk@mail.lviv.ua

Анотація

На основі проведеного седиментологічного та мікропалеонтологічного аналізу вперше в Українських Карпатах комплексно відтворено глибини та тектоно-седиментаційні процеси в північно-східній частині Зовнішньокарпатського басейну (Скибовий та Бориславсько-Покутський покриви). Встановлено, що в крейді–еоцені тут домінувала глибоководна (приблизно Calcite Compensation Depth) турбідитна і близька до неї седиментація, що періодично чергувалася з (гемі)пелагічним осадженням (строкатокольорові і чорні глинисті сланці). Наприкінці пізнього еоцену відбулося обміління палеобесейну, унаслідок чого в умовах середньої–верхньої батіалі нагромадилися малопотужні, збагачені планктонними форамініферами карбонатні мули (горизонт «глобігеринових мергелів»). У міоцені накопичувалася мілководна моласа. Вірогідно, тектонічний зрив флішових відкладів зі свого субстрату та їхнє конседиментаційне насування в бік платформи зумовили значне обміління і підняття дна седиментаційного басейну, починаючи з пізнього еоцену. Ці процеси відображали ріст передових покривів Карпат на завершальному етапі формування орогену.

Ключові слова

Українські Карпати, Скибовий та Бориславсько-Покутський покриви, форамініфери, турбідити Карпат.

Використані літературні джерела

Андреева-Григорович, А. С., Вялов, О. С., Гавура, С. П., Грузман, А. Д., Дабягян, Н. В., Даныш, В. В., Иваник, М. М., Кульчицкий, Я. О., Лозыняк, П. Ю., Маслун, Н. В., Петрашкевич, М. Й., Пономарева, Л. Д., Портнягина, Л. А., Смирнов, С. Е., & Совчик, Я. В. (1984). Объяснительная записка к региональной стратиграфической схеме палеогеновых отложений Украинских Карпат [Препринт № 84-19]. Киев: Институт геологических наук АН УССР.

Андрєєва-Григорович, А. С., Ващенко, В. О., Гнилко, О. М., & Трофимович, Н. А. (2011). Стратиграфія неогенових відкладів Українських Карпат та Передкарпаття. Тектоніка і стратиграфія, 38, 67–77.

Вялов, О. С., Андреева-Григорович, А. С., Гавура, С. П., Дабягян, Н. В., Даныш, В. В., Кульчицкий, Я. О., Лещух, Р. Й., Лозыняк, П. Ю., Петрашкевич, М. Й., Пономарева, Л. Д., Романив, А. М., & Царненко, П. Н. (1989). Объяснительная записка к региональной стратиграфической схеме меловых отложений Украинских Карпат [Препринт № 89-5]. Львов: Институт геологии и геохимии горючих ископаемых АН УССР.

Вялов, О. С., Гавура, С. П., Даныш, В. В., Лемишко, О. Д., Лещух, Р. Й., Пономарeва, Л. Д., Романив, А. М., Смирнов, С. Е., Смолинская, Н. И., & Царненко, П. Н. (1988). Стратотипы меловых и палеогеновых отложений Украинских Карпат. Киев: Наукова думка.

Вялов, О. С., Гавура, С. П., Даныш, В. В., Лещух, Р. Й., Пономарева, Л. Д., Романив, А. М., Царненко, П. Н., & Циж, И. Т. (1981). История геологического развития Украинских Карпат. Киев: Наукова думка.

Вялов, О. С., Гавура, С. П., Даныш, В. В., & Смирнов, С. Е. (1987). Опорные пограничные разрезы эоцена и олигоцена северного склона Украинских Карпат. Палеонтологический сборник, 24, 20–27.

Гнилко, О. М. (2012). Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Стаття 2. Флішові Карпати – давня акреційна призма. Геодинаміка, 1(12), 67–78.

Гнилко, О. (2016). Геологічна будова та еволюція Українських Карпат [Автореф. дис. д-ра геол. наук]. Львівський національний університет ім. Івана Франка. Львів.

Гнилко, О. М., Гнилко, С. Р., & Генералова, Л. В. (2015). Тектоно-седиментаційна еволюція південно-західної частини Українських Флішевих Карпат. Науковий вісник Національного гірничого університету, 2, 5–13.

Гнилко, О. М., & Слотюк, Б. М. (1993). До геологічної палеоокеанографії північно-західної частини Українських Карпат (басейн верхньої течії р. Дністер). Рання крейда–еоцен. Геологія і геохімія горючих копалин, 2–3(84–85), 80–86.

Гнилко, С. (2017). Форамініфери і стратиграфія палеоцен-еоценових відкладів Українських Карпат [Автореф. дис. канд. геол. наук]. Інститут геологічних наук НАН України. Київ.

Гожик, П. Ф. (Ред.). (2013). Стратиграфія верхнього протерозою та фанерозою України: Т. 1. Стратиграфія верхнього протерозою, палеозою та мезозою України. Київ: ІГН НАН України; Логос.

Горбачик, Т. Н., Долицкая, И. В., & Копаевич, Л. Ф. (1996). Микропалеонтология. Москва: Издательство МГУ.

Иваник, М. М., & Маслун, Н. В. (1977). Кремнистые микроорганизмы и их использование для расчленения палеогенових отложений Предкарпатья. Киев: Наукова думка.

Кулянда, М. Й. (2019). Стратиграфія та умови седиментації міоценових відкладів північно-західної частини Українського Прикарпаття на основі вивчення форамініфер. Геологічний журнал, 2(367), 63–71.

Лобковский, Л. И., Никишин, А. М., & Хаин, В. Е. (2004). Современные проблемы геотектоники и геодинамики. Москва: Научный мир.

Мятлюк, Е. В. (1970). Фораминиферы флишевих отложений Восточних Карпат (мел–палеоген). Ленинград: Недра.

Рединг, Х. Г., Коллинсон, Дж. Д., Аллен, Ф. А., Эллиотт, Т., Шрейбер, Б. Ш., Джонсон, Г. Д., Болдуин, К. Т., Селлвуд, Б. У., Дженкинс, X. К., Стоу, Д. А. В., Эдуардз, М., & Митчелл, А. X. Г. (1990). Обстановки осадконакопления и фации (Х. Рединг, Ред.; Б. В. Баранов, И. С. Барсков, Л. Н. Индолев, М. А. Левитан & И. О. Мурдмаа, Пер.; Т. 2). Москва: Мир.

Саидова, Х. М. (1964). Распределение донных фораминифер и стратиграфия осадков в северо-восточной части Тихого океана. Труды Института океанологии АН СССР, 68, 84–119.

Саидова, Х. М. (1965). Распределение донных фораминифер в Тихом океане. Океанология, 5(1), 99–108.

Сеньковський, Ю., Григорчук, К., Гнідець, В., & Колтун, Ю. (2004). Геологічна палеоокеанографія океану Тетіс. Київ: Наукова думка.

Ступка, О. С., Ляшкевич, З. М., Гнилко, О. М., Пономарьова, Л. Д., Ступка, О. О., Братусь, Л. П., Лемішко, О. Д., Гнилко, С. Р., Кулянда, М. Й., Марченко, Р. П., Гайдук, Т. В., & Фіцяк, І. С. (2010). Тектонічне районування Українських Карпат у світлі сучасних геологічних концепцій (Звіт про НДР № ДР 0106U002035). Львів: Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України.

Уемуры, Т., & Мицутани, Ш. (Ред.). (1990). Геологические структуры (Е. Н. Толстой, Пер.). Москва: Недра.

Andreyeva-Grigorovich, A. S. (1999). Biostratigraphic correlations of the paleogene deposits of the Ukrainian Carpathians and Crimea-Bakhchisarai area using nannoplankton and dinocysts. Geologica Carpathica, 50, 10–12.

Einsele, G. (1992). Sedimentary Basins: evolution, facies and sediment budget. Berlin: Springer–Verlag.

Golonka, J., Gahagan, L., Krobicki, M., Marko, F., Oszczypko, N., & Ślączka, A. (2006). Plate tectonic evolution and paleogeography of the circum-Carpathian region. AAPG, Memoir, 84, 11–46. https://doi.org/10.1306/985606m843066

Golonka, J., Waśkowska, A., & Ślączka, A. (2019). The Western Outer Carpathians: Origin and evolution. Zeitschrift der Deutschen Gesellschaft für Geowissenschaften, 170(3–4), 229–254.

Hnylko, O. (2014). Olistostromes in the Miocene salt-bearing folded deposits at the front of the Ukrainian Carpathian orogen. Geological Quarterly, 58(3), 381–392. https://doi.org/10.7306/gq.1132

Hnylko, O., & Hnylko, S. (2019). Geological environments forming the Eocene black-shale formation of the Silesian Nappe (Ukrainian Carpathians). Geodynamics, 26(1), 60–75. https://doi.org/10.23939/jgd2019.01.060

Hnylko, O., Krobicki, M., Feldman-Olszewska, A., & Iwańczuk, J. (2015). Geology of the volcano-sedimentary complex of the Kamyanyi Potik Unit on Chyvchyn Mount (Ukrainian Carpathians): preliminary results. Geological Quarterly, 59(1), 145–156. http://dx.doi.org/10.7306/gq.1220

Hnylko, S., & Hnylko, O. (2016). Foraminiferal stratigraphy and palaeobathymetry of Paleocene-lowermost Oligocene deposits (Vezhany and Monastyrets nappes, Ukrainian Carpathians). Geological Quarterly, 60(1), 75–103. http://dx.doi.org/10.7306/gq.1247

Kaminski, M. A., & Gradstein, F. M. (2005). Atlas of Paleogene cosmopolitan deep-water agglutinated foraminifera. Grzybowski Foundation Special Publication, 10.

Kováč, M., Márton, E., Oszczypko, N., Vojtko, R., Hók, J., Králiková, S., Plašienka, D., Klučiar, T., Hudáčková, N., & Oszczypko-Clowes, M. (2017). Neogene palaeogeography and basin evolution of the Western Carpathians, Northern Pannonian domain and adjoining areas. Global and Planetary Change, 155, 133–154. https://doi.org/10.1016/j.gloplacha.2017.07.004

Kováč, M., Plašienka, D., Soták, J., Vojtko, R., Oszczypko, N., Less, G., Ćosović, V., Fügenschuh, B., & Králiková, S. (2016). Paleogene palaeogeography and basin evolution of the Western Carpathians, Northern Pannonian domain and adjoining areas. Global and Planetary Change, 140, 9–27. https://doi.org/10.1016/j.gloplacha.2016.03.007

Petrova, P. (2004). Foraminiferal assemblages as an indicator of foreland basin evolution (Carpathian Foredeep, Czech Republic). Bulletin of Geosciences, 79(4), 231–242.

Russo, B., Curcio, E., & Iaccarino, S. (2007). Paleocology and paleoceanography of a Langhian succession (Tremiti Islands, southern Adriatic Sea, Italy) based on benthic foraminifera. Bolletino della Societa Paleontologica Italiana, 46(2–3), 107–124.

Schmid, S., Bernoulli, D., Fugenschuh, B., Matenco, L., Schefer, S., Schuster, R., Tischler, M., & Ustaszewski, K. (2008). The Alpine-Carpathian-Dinaric orogenic system: correlation and evolution of tectonic units. Swiss Journal of Geosciences, 101, 139–183.


Опубліковано

ГЛИНИСТІ МІНЕРАЛИ ЕОЦЕНОВОЇ КАМ’ЯНОЇ СОЛІ ФОРМАЦІЇ БАХАДАР ХЕЛЬ, ПАКИСТАН

Головна > Архів > № 1 (182) 2020 > 87-100


Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1 (182) 2020, 87-100.

https://doi.org/10.15407/ggcm2020.01.087

Ярослава ЯРЕМЧУК, Сергій ВОВНЮК

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, Україна, е-mail: slava.yaremchuk@gmail.com

Мохамед ТАРІК

Белуджистанський університет інформаційних технологій, інженерії та менеджменту, відділ нафтової та газової інженерії, Кетта, Пакистан

Анотація

За даними досліджень пелітової фракції водонерозчинного залишку 10 взірців еоценової кам’яної солі формації Бахадар Хель (Пакистан) визначено, що асоціація глинистих мінералів містить набухаючий хлорит, хлорит-монтморилоніт, гідрослюду і каолініт; у трьох пробах діагностовано хлорит. Неглинисті мінерали представлені кварцом, доломітом, рідше – магнезитом; одна проба містить домішки обох карбонатів. Набухаючий хлорит, хлорит і змішаношаруваті утворення є триоктаедричними, а гідрослюда й каолініт – діоктаедричні. Усі визначені глинисті мінерали, за винятком каолініту, є аутигенними.

Присутність набухаючого хлориту в еоценовій кам’яній солі вірогідно зумовлена зміною концентрації розсолів басейну на фоні складних геологічних процесів цієї епохи (зміна клімату від термального максимуму до глобального похолодання, зміна циркуляції океанічної води, зміна ізотопного складу карбонатів).

Ми вважаємо, що асоціація глинистих мінералів еоценової кам’яної солі (враховуючи особливості її складу та присутність набухаючого хлориту) формувалася в період сульфатного хімічного типу океанічної води. Це також підтверджують знахідки набухаючого хлориту в тріасових евапоритах (кам’яна сіль Західно-Мароканського басейну, мергель Мідленду), що, як відомо, відкладалися із сульфатної океанічної води. Присутність каолініту майже у всіх досліджених пробах спричинена його найбільшим нагромадженням в осадових відкладах цього часового відтинку – теригенний каолініт у великій кількості надходив із суходолу та не встигав перетворюватися навіть в умовах галітової стадії евапоритового процесу.

Ключові слова

глинисті мінерали, набухаючий хлорит, кам’яна сіль, еоцен, формація Бахадар Хель, Пакистан.

Використані літературні джерела

Билонижка, П. М. (1973). Некоторые особенности минерального состава глин нижнемоласовых отложений Прикарпатья. В Вопросы литологии и петрографии (Кн. 2, с. 113–120). Львов: Издательство Львовского университета.

Бриндли, Г. В. (1965). Хлоритовые минералы. В Г. Браун (ред.), Рентгеновские методы изучения и структура глинистых минералов. (В. А. Дриц и др., пер. с англ.; В. А. Франк-Каменецкий, ред.) (с. 284–344). Москва: Мир.

Гаврилов, Ю. О., Щербинина, Е. А. (2004). Глобальное биосферное событие на границе палеоцена и эоцена. В Ю. О. Гаврилов, М. Д. Хуторской (ред.), Современные проблемы геологии (с. 493–531). Москва: Наука.

Ковалевич, В. М., Вовнюк, С. В. (2010). Вековые вариации химизма морских эвапоритовых бассейнов и вод Мирового океана. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 4, 50–64.

Коссовская, А. Г., Дриц, В. А. (1975). Кристаллохимия диоктаэдрических слюд, хлоритов и корренситов как индикаторов геологических обстановок. В Кристаллохимия минералов и геологические проблемы (с. 60–69). Москва: Наука.

Крупская, В. В., Крылов, А. А., Соколов, В. Н. (2011). Глинистые минералы как индикаторы условий осадконакопления на рубежах мел-палеоцен-эоцен на хребте Ломоносова (Северный ледовитый океан). Проблемы Арктики и Антарктики, 2 (88), 23–35.

Милло, Ж. (1968). Геология глин (выветривание, седиментология, геохимия). (М.Е. Каплан, пер. с франц.). Ленинград: Недра.

Пастухова, М. В. (1965). К познанию аутигенных силикатных и алюмосиликатных минералов в соленосных породах. Литология и полезные ископаемые, 3, 78–90.

Соколова, Т. Н. (1982). Аутигенное силикатное минералообразование ранних стадий осолонения. Москва: Наука.

Страхов, Н. М. (1962). Основы теории литогенеза. Т. 3. Закономерности состава и размещения аридных отложений. Москва: АН СССР.

Франк-Каменецкий, В. А. (ред.). (1983). Рентгенография основных типов породообразующих минералов (слоистые и каркасные силикаты). Ленинград: Недра.

Франк-Каменецкий, В. А., Котов, Н. В., Гойло, Э. Л. (1983). Трансформационные преобразования слоистых силикатов. Ленинград: Недра.

Яремчук, Я. В. (2010). Глинисті мінерали евапоритів фанерозою та їхня залежність від стадії згущення розсолів і хімічного типу океанічної води. Збірник наукових праць Інституту геологічних наук НАН України, 3, 138–146. doi.org/10.30836/igs.2522-9753.2010.147301

Bain, D. C., & Russell, J. D. (1981). Swelling minerals in a basalt and its weathering products from Morvern, Scotland: II. Swelling chlorite. Clay Miner., 16 (2), 203–212. doi.org/10.1180/claymin.1981.016.2.08

Brindley, G. W. (1961). Chlorite minerals. In G. Brown (ed.), The X-ray identification and crystal structures of clay minerals (pp. 242–296). The Mineralogical Society, London.

Carroll, D. (1970). Clay Minerals: A Guide to Their X-ray Identification (Special Paper 126). Boulder, Colorado: Geological Society of America.

Hardie, L. A. (1996). Secular variation in seawater chemistry: An explanation for the coupled secular variation in the mineralogies of marine limestones and potash evaporites over the past 600 m. y. Geology, 24, 279–283.

Holland, H. D. (2003). The geologic history of seawater. Treatise on Geochemistry, 6, 583–625.

Honeyborne, D. B. (1951). The clay minerals in the Keuper marl. Clay min. Bull., 1 (5), 150–157.

Horita, J., Zimmermann, H., & Holland, H. D. (2002). Chemical evolution of seawater during the Phanerozoic: Implications from the record of marine evaporites. Geochim. Cosmochim. Acta, 66, 3733–3756.

Jaumé, S. C., & Lillie, R. J. (1988). Mechanics of the Salt Range-Potwar Plateau, Pakistan: A fold-and-thrust belt underlain by evaporites. Tectonics, 7, 57–71.

Kazmi, A. H., & Jan, M. Q. (1997). Geology and Tectonics of Pakistan. Nazimabad; Karachi: Graphic Publishers.

Khrushcheva, M. O., & Nebera, T. S. (2019). Swelling clay minerals of bottom sediments of Uskol lake (Republic of Khakassia). IOP Conference Series: Earth and Environmental Science, 319, Article 012010. doi:10.1088/1755-1315/319/1/012010

Kovalevych, V. M., Peryt, T. M., & Petrychenko, O. I. (1998). Secular variation in seawater chemistry during the Phanerozoic as indicated by brine inclusions in halite. The Journal of Geology, 106 (6), 695–712.

Lowenstein, T. K., Timofeeff, M. N., Brennan, S. T. et al. (2001). Oscillations in Phanerozoic seawater chemistry: evidence from fluid inclusions. Science, 294, 1086–1088.

Lucas, J. (1962). La transformation des mineraux argileux dans la sedimentation. Etudes sur les argiles du Trias. Mem. Serv. Carte Geol. Als. et Lorraine, 20.

Meissner, C. R., Master J. M., Rashid, M. A., & Hussain, M. (1974). Stratigraphy of the Kohat Quadrangle, Pakistan. Geological survey professional paper, 716-D. Washington: U.S. Govt. Print. Off.

Moore, D. M., & Reynolds, R. C. Jr. (1997). X-Ray Diffraction and the Identification and Analysis of Clay Minerals. Oxford; New York: Oxford University Press.

Premovi, P. I., Todorovi, B. Z., & Stankovi, M. N. (2008). Cretaceous-Paleogene boundary (KPB) Fish Clay at Hjerup (Stevns Klint, Denmark): Ni, Co, and Zn of the black marl. Geologica Acta, 6 (4), 369–382.

Shah, S. M. I. (ed.). (1977). Memoirs of the geological survey of Pakistan. Vol. 12. Stratigraphy of Pakistan. Quetta

Suchecki, R. K., Perry, E. A., & Hubert, J. F. (1977). Clay Petrology of Cambro-Ordovician Continental Margin, Cow Head Klippe, Western Newfoundland. Clays and Clay Minerals, 25, 163–170. doi.org/10.1346/CCMN.1977.0250301

Velde, B. (1977). A proposed phase diagram for illite, expanding chlorite, corrensite and illite-montmorillonite mixed layered minerals. Clays and Clay Minerals, 25, 264–270.

Weaver, C. E., & Beck, K. C. (Eds.). (1977). Developments in Sedimentology. Vol. 22. Miocene of the S.E. United States: A Model for Chemical Sedimentation in a Peri-Marine Environment. New York: Elsevier.

Zachos, J., Pagani, M., Sloan, L., Thomas, E., Billups, K. (2001). Trends, Rhythms, and Aberrations in Global Climate 65 Ma to Present. Science, 292 (5517), 686–693. doi.org/10.1126/science.1059412

Опубліковано

ГЕОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧКОВИХ ТА ҐРУНТОВИХ ВОД (Зовнішня зона Передкарпатського прогину)

Головна > Архів > № 1 (182) 2020 > 76-86


Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1 (182) 2020,76-86.

https://doi.org/10.15407/ggcm2020.01.076

Марія КОСТЬ, Галина МЕДВІДЬ, Василь ГАРАСИМЧУК, Ольга ТЕЛЕГУЗ, Ірина САХНЮК, Орися МАЙКУТ

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, e-mail: igggk@mail.lviv.ua

Анотація

Встановлено геохімічні особливості річкових та ґрунтових вод у межах Зовнішньої зони Передкарпатського прогину. Виявлено, що головною особливістю розподілу показників сольового складу в р. Дністер та її допливах є гідрохімічна зональність, яка не залежить від напрямку течії річок, але узгоджується із фізико-географічними та геологічними особливостями території, на які накладається техногенний чинник.

Спостерігається зростання концентрацій сульфатів, Кальцію в лівобережній притоці р. Щирка. Вода із річок Тисмениця, Колодниця та Дністер у с. Колодруби характеризується найвищими кількостями Натрію та хлоридів і за складом є хлоридно-гідрокарбонатна натрієво-кальцієва. За складом води Дністра (с. Розвадів), його приток Бистриця і Летнянка гідрокарбонатні кальцієві (натрієво-магнієво-кальцієві), Щирка, Верещиця – сульфатно-гідрокарбонатні кальцієві (магнієво-кальцієві). Показник біохімічного споживання кисню за 5 діб у водах р. Тисмениця досягав 4,5 мг О2/дм3, тоді як в інших річках становив 0,70–3,20 мг О2/дм3. Вміст О2 розчинного у водах р. Верещиця становив 0,29 мг/дм3, значення БCК5 – 11,4 мг О2/дм3.

У хімічному складі річкових вод спостерігається зростання концентрації йонів Натрію, Калію та хлоридів від ліво- до правобережних приток Дністра. У лівобережних притоках у хімічному складі вод домінує вміст іонів Кальцію й гідрокарбонатів.

Неоднорідність літологічного складу, непостійність потужності водоносної товщі як в горизонтальному, так і вертикальному напрямках, різний техногенний вплив формують нерівномірність забруднення та його локальне поширення у ґрунтових водах.

Ключові слова

річкові води, ґрунтові води, геохімічні особливості, геохімічна зональність, Зовнішня зона, Передкарпатський прогин.

Використані літературні джерела

Бабієнко, В. В., Левковська, В. Ю., Ганикіна, С. О. (2017). Гігієнічна оцінка джерел забруднення річки Дністер. Одеський медичний журнал, 4, 64–67.

Геренчук, К. І. (Ред.). (1972). Природа Львівської області. Львів: Вища школа. Видавництво Львівського університету.

Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною. (2010) ДСанПіН 2.2.4-171-10. Наказ МОЗ України № 400 від 2010-05-12. Київ.

Жарких, М. І. (Ред.). (1998). Дослідження Дністра: 10 років громадської екологічної експедиції «Дністер». Львів; Київ.

Іванюта, М. М. (ред.). (1998). Атлас родовищ нафти і газу України. Т. 4. Західний нафтогазоносний регіон. Львів: Центр Європи.

Лотоцька, О. В. (2019). Гігієнічні проблеми охорони поверхневих і підземних вод від антропотехногенного забруднення та їх використання в питному водопостачанні в Західному регіоні України. (Автореф. дис. д-ра мед. наук, Національна академія медичних наук України, Державна установа «Інcтитут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України»). Київ.

Паньків, Р., Кость, М., Гарасимчук, В., Майкут, О., Мандзя, О., Сахнюк, І., Козак, Р., Пальчикова, О. (2015). Геохімічні особливості поверхневих вод басейну річки Дністер у межах України. Геологія і геохімія горючих копалин, 1–2 (166–167), 135–144.

Перечень рыбохозяйственных нормативов: предельно-допустимых концентраций (ПДК) и ориентировочно безопасных уровней веществ (ОБУВ) для воды водных объектов, имеющих рыбохозяйственное значение. (1999). Москва: Издательство ВНИРО.

Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища у Львівській області в 2018 році. (2019). Львів. https://drive.google.com/file/d/1Q7lX0uKWoT bv5rsga5PnSRsl7Tff6qc0/view

Штогрин, О. Д., Гавриленко, К. С. (1968). Підземні води західних областей України. Київ: Наукова думка.

Опубліковано

ГЕОХІМІЯ І ТЕРМОБАРОМЕТРІЯ МІНЕРАЛОУТВОРЮВАЛЬНИХ ФЛЮЇДІВ ТА ТЕРМОБАРОГЕОХІМІЯ ЕВАПОРИТІВ – ВСЕСВІТНЬО ВІДОМІ НАУКОВІ ШКОЛИ

Головна > Архів > № 1 (182) 2020 > 62-75


Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1 (182) 2020, 62-75.

https://doi.org/10.15407/ggcm2020.01.062

Ігор НАУМКО, Мирослав ПАВЛЮК, Андрій ПОБЕРЕЖСЬКИЙ

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, e-mail: igggk@mail.lviv.ua

Анотація

Узагальнено фундаментальні і прикладні здобутки в галузях геохімії і термобарометрії мінералоутворювальних флюїдів та термобарогеохімії евапоритів, як основах відповідних всесвітньо відомих наукових термобарогеохімічних шкіл, створених в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАН України професорами В. А. Калюжним та О. Й. Петриченком на засадах творчого розвитку ідей попередників за підтримки академіків Є. К. Лазаренка, В. С. Соболєва, Г. Н. Доленка. Акцентовано на внескові шкіл у геологічну науку, який визначається сформованою базою знань про геохімічні і термобаричні параметри флюїдних середовищ мінералорудонафтидогенезу у літосфері Землі (за включеннями у мінералах). У цьому контексті стисло обговорено, з огляду на колосальний масив наявних даних, склад, фізико-хімічні властивості, генезу флюїдів верхньої мантії і земної кори та показано, що перебіг процесів петро-, мінерало-, рудо-, нафтидогенезу та формування родовищ вуглеводневих, рудних і нерудних корисних копалин визначається особливостями дегазації (дефлюїдизації) Землі та її впливом на перетворення вуглецевистих сполук під час теригенної, органогенної, хемогенної седиментації і на процеси діагенезу осадів різного походження. Отримані дані з відтворення еволюції флюїдного режиму породних комплексів сприяють вирішенню фундаментальної проблеми геохімії вуглецю і водню (вуглецевисто-водневої речовини) та глибинних (ендогенних) флюїдних потоків у літосфері Землі як вагомого підґрунтя мінералофлюїдологічної моделі планети. Вони відіграли визначальну роль в обґрунтуванні в Інституті на засадах абіогенно-біогенного дуалізму універсальних підходів до процесів синтезу і генези природних вуглеводнів у вигляді нової фундаментальної парадигми нафтогазової геології і геохімії – полігенез природних вуглеводнів у надрах Землі, що збільшує потенціал нафтогазоресурсності перспективних регіонів, зокрема України. Це створює передумови для ідентифікації перспективних на вуглеводневі, рудні і нерудні копалини породних комплексів шляхом застосування отриманих фундаментальних термобарогеохімічних даних у прогнозно-пошуковій, геологорозвідувальній та експлуатаційній практиці на засадах розроблення нових нетрадиційних геотехнологій оцінки і пошуків вуглеводневої та мінеральної сировини.

Ключові слова

включення у мінералах, геохімія, термобарометрія, флюїди, флюїдні середовища, мінералорудонафтидогенез, літосфера Землі.

Використані літературні джерела

Братусь, М. Д., Давиденко, М. М., Зінчук, І. М., Калюжний, В. А., Матвієнко, О. Д., Наумко, І. М., Пірожик, Н. Е., Редько, Л. Р., Сворень, Й. М. (1994). Флюїдний режим мінералоутворення в літосфері (в зв’язку з прогнозуванням корисних копалин). Київ: Наукова думка.

Винар, О. М., Калюжний, В. А., Наумко, І. М., Матвієнко, О. Д. (1987). Мінералоутворюючі флюїди постмагматичних утворень гранітоїдів Українського щита. Київ: Наукова думка.

Вовнюк, С., Галамай, А., Гринів, С., Дудок, І., Максимук, С., Побережський, А., Сидор, Д., Яремчук, Я. (2017). Геохімічні критерії зв’язку евапоритових і осадових формацій фанерозою та покладів вуглеводнів (на прикладі нафтогазоносних басейнів Центральної і Східної Європи). Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4 (172–173), 56–75.

Возняк, Д. К. (2005). Розвиток в Україні вчення про флюїдні включення в мінералах. Записки Українського мінералогічного товариства, 2, 34–43.

Возняк, Д. К., Кульчицька, Г. О., Черниш, Д. С., Бельський, В. М. (2019). Наука про флюїдні включення у мінералах в Україні (до 100-річчя НАН України). Мінералогічний журнал, 41 (1), 23–34.

Давиденко, Н. М. (1992). Источники золотоносных россыпей криолитозоны северо-востока Азии (по флюидным включениям в минералах). Киев: Наукова думка.

Доленко, Г. Н. (1986). Происхождение нефти и газа и нефтегазонакопление в земной коре. Киев: Наукова думка.

Ермаков, Н. П. (1950). Исследования минералообразующих растворов (температуры и агрегатное состояние). Харьков: Издательство Харьковского университета.

Ермаков, Н. П. (1972). Геохимические системы включений в минералах (включения минералообразующих сред – источник генетической информации). Москва: Недра.

Ермаков, Н. П., Долгов, Ю. А. (1979). Термобарогеохимия. Москва: Недра.

Зинчук, И. Н., Калюжный, В. А., Щирица, А. С. (1984). Флюидный режим минералообразования Центрального Донбасса. Киев: Наукова думка.

Кадик, А. А. (1986). Фракционирование летучих компонентов при плавлении верхней мантии. Геология и геофизика, 7, 70–73.

Калюжний, В. А. (1960). Методи дослідження багатофазових включень у мінералах. Київ: Видавництво АН УРСР.

Калюжний, В. А. (Ред.). (1971). Мінералоутворюючі флюїди та парагенезиси мінералів пегматитів заноришевого типу України (рідкі включення, термобарометрія, геохімія). Київ: Наукова думка.

Калюжный, В. А. (1982). Основы учения о минералообразующих флюидах. Киев: Наукова думка.

Калюжный, В. А. (1983). Проблемы исследования эндогенных (минералообразующих) флюидов по включениям в минералах. Геология и геохимия горючих ископаемых, 2, 73–78.

Калюжный, В. А. (1988). Основные достижения и перспективы развития учения о минералообразующих флюидах (вопросы термобарометрии и геохимии рудообразующих флюидов). В Геохимия и термобарометрия эндогенных флюидов (с. 3–10). Киев: Наукова думка.

Калюжный, В. А., Вынар, О. Н., Зинчук, И. Н., Ковалишин, З. И., Матвиенко, А. Д. (1987). Геохимическая специализация эндогенных минералообразующих флюидов и поисковые критерии на полезные ископаемые. Минералогический сборник Львовского университета, 41 (2), 54–58.

Ковалевич, В. М. (1978). Физико-химические условия формирования Стебникского калийного месторождения. Киев: Наукова думка.

Ковалевич, В. М. (1990). Галогенез и химическая эволюция океана в фанерозое. Киев: Наукова думка.

Ковалевич, В., Дудок, І., Побережський, А., Вовнюк, С., Галамай, А., Гринів, С., Литвинюк, C., Сидор, Д., Яремчук, Я. (2012). Хіміко-палеоокеанографічні індикатори прогнозу покладів вуглеводнів та корисних копалин у відкладах континентальних окраїн (за результатами мінералого-геохімічних досліджень сульфатно-карбонатних і соленосних товщ фанерозою Центральної і Східної Європи). Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4 (160–161), 66–81.

Ковалишин, З. И., Братусь, М. Д. (1984). Флюидный режим гидротермальных процессов Закарпатья. Киев: Наукова думка.

Лазаренко, Е. К. (1979). Опыт генетической классификации минералов. Киев: Наукова думка.

Лукин, А. Е., Пиковский, Ю. И. (2004). О роли глубинных и сверхглубинных флюидов в нефтеобразовании. Геологический журнал, 2, 21–33.

Ляхов, Ю., Матковський, О., Павлунь, М., Сіворонов, А. (2013). Професор Микола Порфірович Єрмаков – теоретик і засновник нової галузі геологічних знань – термобарогеохімії (до 100-річчя від дня народження). Мінералогічний збірник, 63 (2), 4–13.

Матковський, О., Наумко, І., Павлунь, М. (2017). Термобарогеохімічна школа професора Миколи Єрмакова та її внесок у розвиток генетичної мінералогії й учення про родовища корисних копалин. Мінералогічний збірник, 67 (1), 3–37.

Матковський, О., Наумко, І., Павлунь, М. (2018а). Етапи та періоди розвитку термобарогеохімічних досліджень в Україні. Мінералогічний збірник, 68 (1), 129–134.

Матковський, О. І., Наумко, І. М., Павлунь, М. М. (2018б). Термобарогеохімія в Україні. В Геологія і корисні копалини України (с. 142–145). Київ: ІГМР НАН України.

Наумко, І. М. (2006). Флюїдний режим мінералогенезу породно-рудних комплексів України (за включеннями у мінералах типових парагенезисів). (Автореф. дис. д-ра геол. наук). Львів.

Наумко, І. (2011). Мінералофлюїдологія в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАН України. Геологія і геохімія горючих копалин, 1–2 (154–155), 114–115.

Наумко, І. (2017). Внесок академіка Григорія Назаровича Доленка у розвиток термобарогеохімії–мінералофлюїдології в Інституті геології і геохімії горючих копалин. Геологія і геохімія горючих копалин, 1–2 (170–171), 120–121.

Наумко, І. (2019). Про літофлюїдотермодинамічну систему в геології і геохімії. Геологія і геохімія горючих копалин, 2 (179), 28–36.

Наумко, І. М., Бекеша, С. М., Сворень, Й. М. (2008). Флюїди глибинних горизонтів літосфери: зв’язок з родовищами нафти і газу у земній корі (за даними вивчення включень у мінералах глибинного походження). Доповіді НАН України, 8, 117–120.

Наумко, І., Братусь, М., Дудок, І., Калюжний, В., Ковалишин, З., Сахно, Б., Сворень, Й., Телепко, Л. (2004). Флюїдний режим катагенно-гідротермального процесу періоду формування жильної, прожилкової і прожилково-вкрапленої мінералізації в осадових товщах. В В. В. Колодій (Ред.), Карпатська нафтогазоносна провінція (с. 308–345). Львів; Київ: Український видавничий центр.

Наумко, І., Братусь, М., Зінчук, І., Сворень, Й., Бацевич, Н., Вовк, О., Занкович, Г., Редько, Л., Сахно, Б., Белецька, Ю., Дручок, Л., Матвіїшин, З., Телепко, Л., Бондар, Р., Бринський, Т., Зубик, М., Сава, Н., Степанюк, В. (2019). Леткі сполуки флюїдних включень і закритих пор порід як важливий показник флюїдонасиченості надр (на прикладі породно-рудних комплексів України). В Геофізика і геодинаміка: прогнозування та моніторинг геoлогічного середовища (с. 134–136). Львів: Растр-7.

Наумко, І. М., Калюжний, В. А. (2001). Підсумки та перспективи досліджень термобарометрії і геохімії палеофлюїдів літосфери (за включеннями у мінералах). Геологія і геохімія горючих копалин, 2, 162–175.

Наумко, І., Калюжний, В., Братусь, М., Зінчук, І., Ковалишин, З., Матвієнко, О., Редько, Л., Сворень, Й. (2000). Учення про мінералотворні флюїди: пріоритетні завдання розвитку на сучасному етапі. Мінералогічний збірник, 50 (2), 22–30.

Наумко, І., Калюжний, В., Сворень, Й., Зінчук, І., Бекеша, С., Редько, Л., Сахно, Б., Дручок, Л., Телепко, Л., Белецька, Ю., Матвіїшин, З., Сава, Н., Бондар, Р., Степанюк, В. (2007). Флюїди постседиментогенних процесів в осадових та осадово-вулканогенних верствах південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи і прилеглих геоструктур (за включеннями у мінералах). Геологія і геохімія горючих копалин, 4, 63–94.

Наумко, І. М., Павлюк, М. І., Сворень, Й. М., Зубик, М. І. (2015). Метан газовугільних родовищ – потужне додаткове джерело вуглеводнів в Україні. Вісник НАН України, 6, 43–54.

Наумко, І. М., Павлюк, М. І., Сворень, Й. М., Зубик, М. І. (2016). Гази вугільних родовищ: нове вирішення проблеми синтезу–генезису метану. Доповіді НАН України, 3, 61–68. https://doi.org/10.15407/dopovidi2016.03.061

Наумко, И. М., Сворень, И. М. (2003). О важности глубинного высокотемпературного флюида в создании условий для формирования месторождений природных углеводородов в земной коре. В Новые идеи в науках о Земле: Материалы VI Международной конференции (Москва, 8–12 апреля 2003 г.) (Т. 1, с. 249). Москва.

Наумко, І., Сворень, Й. (2014). Нові технології пошуків корисних копалин, основані на дослідженнях флюїдних включень у мінералах. В Актуальные проблемы поисковой и экологической геохимии: Сборник тезисов Международной научной конференции (Киев, 1–2 июля 2014 г.) (с. 23–25). Киев: Інтерсервіс.

Павлишин, В. І., Бондаренко, С. М., Брик, О. Б., Возняк, Д. К., Ільченко, К. О., Калініченко, А. М., Квасниця, В. М., Кульчицька, Г. О., Лукашко, Т. М., Наумко, І. М., Семененко, В. П., Таран, М. М., Таращан, А. М., Хоменко, В. М., Черниш, Д. С. (2018). Мінералогія у Національній академії наук України (до 100-річчя НАН України). Мiнералогічний журнал, 40 (3), 3–22. https://doi.org/10.15407/mineraljournal. 40.03.003

Павлюк, М. І. (2014). Геодинамічна еволюція та нафтогазоносніть Азово-Чорноморського і Баренцевоморського периконтинентальних шельфів. Львів: ПРОМАН.

Павлюк, М. І. (2017). Геотектонічна еволюція і нафтогазоносний потенціал України (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 5 липня 2017 р.). Вісник НАН України, 9, 11–21.

Павлюк, М. И., Варичев, С. А., Ризун, Б. П. (2003). Новые представления о генезисе нефти и газа и формировании нефтегазоносных провинний. В Генезис нефти и газа (с. 441–442). Москва: ГЕОС.

Петриченко, О. Й. (1973). Методи дослідження включень у мінералах галогенних порід. Київ: Наукова думка.

Петриченко, О. И. (1977). Атлас микровключений в минералах галогенных пород. Киев: Наукова думка.

Петриченко, О. И. (1988). Физико-химические условия осадкообразования в древних солеродных бассейнах. Киев: Наукова думка.

Петриченко, О. И. (1989). Эпигенез эвапоритов. Киев: Наукова думка.

Петриченко, О., Ковалевич, В., Побережський, А., Вовнюк, С., Галамай, А., Дудок, І., Гринів, С., Хмелевська, О., Сидор, Д., Яремчук, Я., Олійович, O., Литвинюк, C. (2006). Вікові зміни хімічного складу океанічної води та їхній вплив на формування галогенних і бітумінозних відкладів. Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4, 97–118.

Побережський, А. В., Ковалевич, В. М. (2001). Хімічний склад морської води в кайнозої (за результатами дослідження включень у седиментаційному галіті). Геологія і геохімія горючих копалин, 2, 90–109.

Сворень, Й. М., Наумко, І. М. (2006). Нова теорія синтезу і генезису природних вуглеводнів: абіогенно-біогенний дуалізм. Доповіді НАН України, 2, 111–116.

Смит, Ф. Г. (1956). Геологическая термометрия по включениям в минералах. Москва: Издательство иностранной литературы.

Хоха, Ю., Яковенко, М., Любчак, О. (2019). Термодинаміка трансформації керогену ІІ типу. Геологія і геохімія горючих копалин, 3 (180), 25–40.

Чекалюк, Э. Б. (1980). Проблема генезиса нефти с позиций геотермодинамики. В Теоретические вопросы нефтегазовой геологии (с. 13–20). Киев: Наукова думка.

Шестопалов, В. М., Лукин, А. Е., Згонник, В. А., Макаренко, А. Н., Ларин, Н. В., Богуславский, А. С. (2018). Очерки дегазации Земли. Киев.

Bratus’, M. D., Davidenko, M. M., Zinchuk, I. M., Kalyuzhnyi, V. A., Matvienko, O. D., Naumko, I. M., Pirozhik, H. E., Red’ko, L. R., & Svoren’, Yo. M. (1994). Fluid regime in mineral formation in lithosphere (in relation to prognosis in prospecting for economic deposits), Fluid inclusion research: Proceedings оf COFFІ, USA, 27, 173–174.

Kovalevich, V. M., Peryt, T. M., & Petrichenko, O. I. (1998). Secular variation in seawater chemistry during the Phanerozoic as indicated by brine inclusions in halite. Journal of Geology, 106, 695–712.

Naumko, І. М., Kovalyshyn, Z. I., Svoren’, J. M., Sakhno, B. Е., & Telepko, L. F. (1999). Towards forming conditions of veinlet mineralization in sedimentary oil- and gas- bearing layers of Carpathian region (obtained by data of fluid inclusions research). Геологія і геохімія горючих копалин, 3 (108), 83–91.

Naumko, І. М., Кurovets’, І. М., Zubyk, М. І., Batsevych, N. V., Sakhno, B. Е., & Chepusenko, P. S. (2017). Hydrocarbon compounds and plausible mechanism of gas generation in “shale” gas prospective Silurian deposits of Lviv Paleozoic depression. Geodynamics, 1 (22), 26–41.

Naumko, І., & Svoren’, Yo. (2010). Abiogenic-biogenic bases of the genesis and synthesis of natural hydrocarbons in the Earth’s lithosphere (by fluid inclusions research). Geochimica et Cosmochimica Acta, 74 (11, Suppl. 1), A747.

Roedder, E. (1984). Fluid inclusions. Reviews in Mineralogy (Vol. 12). Virginia: Mineralogical Society of America.

Sorby, H. C. (1858). On the Microscopic, Structure of Crystals, Indicating the Origin of Minerals and Rocks. Quarterly Journal of the Geological Society of London, 14 (1), 453–500. https://jgs.lyellcollection.org/content/14/1-2/453

Опубліковано

КОЛІЗІЙНІ ДЕФОРМАЦІЇ ДНІПРОВСЬКО-ДОНЕЦЬКОЇ ЗАПАДИНИ Стаття 3. Геодинамічна модель тектонічної інверсії

Головна > Архів > № 1 (182) 2020 > 40-51


Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1 (182) 2020, 40-51.

https://doi.org/10.15407/ggcm2020.01.040

Олексій БАРТАЩУК

Український науково-дослідний інститут природних газів, Харків, e-mail: alekseybart@gmail.соm

Анотація

Стаття завершує трилогію, присвячену інверсійним деформаціям Дніпровсько-Донецької западини. На підставі результатів структурно-кінематичного аналізу деформаційних структур у складчастих поверхах осадового чохла Західно-Донецького грабена, з урахуванням попередніх моделей інверсійного структуроформування, зроблено спробу створити оригінальну модель тектонічної інверсії рифтогенної структури западини.

Тектонічна інверсія Дніпровсько-Донецької западини та Донбасу розпочалася в пізньогерцинську епоху за умов загальноплитної колізії. Тектонофізичний аналіз деформацій свідчить, що складчастість у западині та лінійні анти- та синформи Донбасу формувалися за природним механізмом поздовжнього вигину внаслідок колізійного короблення горизонтів у геодинамічному режимі транспресії. У пізньому мезозої–кайнозої інверсія продовжувалася в полі правобічних горизонтально-зсувних деформацій із перемінною стискальною складовою. Цей режим зумовив насування осадових геомас з боку складчастого Донбасу на герцинський неоавтохтон та слабко дислокований синеклізний автохтон південного сходу западини. Через тиск тектонічного штампу Донбасу сформувався Західно-Донецький тектонічний сегмент, який ідентифіковано ороклином вторгнення геомас. У фронті та осьовій зоні ороклину утворилися геодинамічні смуги нагнітання та витискання осадових геомас, де формувалися головні складчасті зони. На закінченнях магістральних насувів, що слугували «тектонічними рейками» вторгнення, у западині сформувалося передове лускате віяло стискання. У тилу ороклину, у Донбасі на корінні складчастих покривів насування сформовані тектонічні сутури.

Створено геодинамічну модель тектонічної інверсії Дніпровсько-Донецької западини, якою передбачено руйнування рифтогенної структури на південному сході насуванням ороклину тектонічного вторгнення з боку Донбасу із формуванням Західно-Донецької покривно-складчастої тектонічної області. Показано, що на північному заході та в центрі структуру западини ускладнюють дві поздовжні зони інверсійних дислокацій – південна і північна, що відрізняються переважаючим у їхніх межах режимом деформацій – транспресії або транстенсії.

Ключові слова

геодинамічна модель, тектонічна інверсія, хвилі поздовжніх деформацій, покривно-складчаста область.

Використані літературні джерела

Бартащук, О. В. (2019а). Горизонтальні переміщення геомасивів у континентальних рифтогенних геоструктурах (на прикладі Дніпровського-Донецького палеорифта). Частина 3. Системна організація пострифтових реїдних деформацій. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Геологія. Географія. Екологія», 51, 26‒40.

Бартащук, О. В. (2019б). Еволюція напружено-деформованого стану земної кори Дніпровсько-Донецького палеорифту у фанерозої. Доповіді НАН України, 3, 62–71.

Бартащук, О. В. (2019в). Колізійні деформації рифтогенної структури Дніпровсько-Донецької западини. Стаття 1. Тектоніка зони зчленування з Донецькою складчастою спорудою. Геологія і геохімія горючих копалин, 3 (180), 77‒90.

Бартащук, О. В. (2019г). Колізійні деформації рифтогенної структури Дніпровсько-Донецької западини. Стаття 2. Кінематичні механізми тектонічної інверсії. Геологія і геохімія горючих копалин, 4 (181), 1‒13.

Гинтов, О. Б. (2005). Полевая тектонофизика и ее применение при изучении деформаций земной коры Украины. Киев: Феникс.

Глушко, В. (Ред.). (1978). Глубинные геологические срезы Днепровско-Донецкой впадины (в связи с перспективами нефтегазоносности). Объяснительная записка к геологическим картам ДДВ на срезах ‒5000 и ‒6000 м масштаба 1 : 500 000. Киев: УКРНИИГАЗ, УКРНИГРИ.

Гончар, В. В. (2019). Тектоническая инверсия Днепровско-Донецкой впадины и Донбасса (модели и реконструкции). Геофизический журнал, 41 (5), 47‒86.

Горяйнов, С., Скляренко, Ю. (Відп. вик.). (2017). Прогноз локалізації та газонос-нос­ті літологічних пасток південного сходу ДДЗ в межах ліцензійних ділянок ГПУ «Шебелинкагазвидобування» (Ч. 1. Створення структурно-геологічної основи). (Договір № 100 ШГВ 2017-2017 (тема № 34.521/2017-2017)). Харків: УкрНДІгаз.

Дудник, В. А., Корчемагин, В. А. (2004). Киммерийское поле напряжений в пределах Ольховатско-Волынцевской антиклинали Донбасса, его связь с разрывными структурами и магматизмом. Геофизический журнал, 26 (4), 75‒84.

Истомин, А. Н. (1996). Геодинамическая модель формирования Донецкого складчатого сооружения на основе идей тектоники литосферных плит в связи с оценкой перспектив нефтегазоносности. В Нафта і газ України‒96: матеріали науково-практичної конференції (Т. 1, с. 176‒180). Харків: УкрНДІГаз.

Корчемагин, В. А., Емец, В. С. (1987). Особенности развития тектонической структуры и поля напряжений Донбасса и Восточного Приазовья. Геотектоника, 3, 49‒55.

Корчемагин, В. А., Рябоштан, Ю. С. (1987). Тектоника и поля напряжений Донбасса. В Поля напряжений и деформаций в земной коре (с. 167‒170) Москва: Наука.

Круглов, С. С., Гурський, Д. С. (Ред.). (2007). Тектонічна карта України. Масштаб 1 : 1 000 000. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Державна геологічна служба України. Київ.

Крылов, Н. (Ред.). (1988). Карта разрывных нарушений и основных зон линеаментов юго-запада СССР (с использованием материалов космической съемки) масштаб 1 : 1 000 000. Москва: Министерство геологии СССР.

Лукинов, В. В., Пимоненко, Л. И. (2008). Тектоника метаноугольных месторождений Донбасса. Киев: Наукова думка.

Майданович, И. А., Радзивилл, А. Я. (1984). Особенности тектоники угольных бассейнов Украины. Киев: Наукова думка.

Милановский, Е. Е., Никишин, А. М. (1991). Модели характера деформации при сжатии континентальных рифтогенных прогибов. В Рифтогены и полезные ископаемые (с. 3‒15). Москва: Наука.

Михалев, А. К., Бородулин, М. И. (1976). О глубинной струкутуре Донецкого басейна в свете современных геофизических данных. Геотектоника, 4, 39‒54.

Полівцев, А. В. (Відп. вик.). (2008). Складання атласу геолого-геофізичних карт прикордонних територій України (міжнародний проект): звіт про НДР 654 (заключний). Український державний геологорозвідувальний інститут. Київ, 2008.

Попов, В. С. (1963). Донецкий басейн: тектоника. В Геология месторождений угля и горючих сланцев СССР (Т. 1, с. 103‒151). Москва: ГОНТИ.

Хаин, В. Е. (1977). Региональная геотектоника. Внеальпийская Европа и Западная Азия (с. 185‒205). Москва: Недра.

Turcotte, D. L. (1974). Membrane Tectonics. Geophysical Journal International, 36 (1), 33‒42.

Опубліковано

ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ КЕРОГЕНУ, НЕОБХІДНОГО ДЛЯ ФОРМУВАННЯ РОДОВИЩ ВУГЛЕВОДНІВ ЗАХІДНОГО НАФТОГАЗОНОСНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Головна > Архів > № 1 (182) 2020 > 52-61


Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1 (182) 2020, 52-61.

https://doi.org/10.15407/ggcm2020.01.052

Юрій ХОХА, Олександр ЛЮБЧАК, Мирослава ЯКОВЕНКО, Дмитро БРИК

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, e-mail: igggk@mail.lviv.ua

Анотація

Розглянуто питання визначення максимальної кількості вуглеводнів, які можуть генеруватися керогеном, з допомогою термодинамічних методів. Показано, що хімічний склад природного газу або газоконденсату несе в собі інформацію щодо генеративної здатності керогену, з якого він формувався. На основі дослідів з піролізу керогену ІІ та І типів та термодинамічних розрахунків методом максимізації ентропії, створена методика визначення кількості керогену, з якого утворився газ, який містить 1 дм3 метану за заданого співвідношення ізомерів бутану. Одержані дані інтерпретовані як показник зрілості керогену в контексті глибини його деструкції із виділенням низькомолекулярних складових нафти і газу.

Розроблений метод застосовано до родовищ вуглеводнів Західного нафтогазоносного регіону України. За результатами розрахунку побудовані картосхеми розподілу кількості метану, згенерованого керогеном ІІ типу. Встановлено, що кероген, який був вихідним матеріалом для родовищ вуглеводнів Бориславсько-Покутського нафтогазоносного району, майже вичерпав свій газогенераційний потенціал. Натомість кероген газових та газоконденсатних родовищ Більче-Волицького нафтогазоносного району ще зберіг потенціал для генерування вуглеводнів.

Ключові слова

кероген, ізомери бутану, термодинамічне моделювання, газогенераційний потенціал.

Використані літературні джерела

Іванюта, М. М. (Ред.). Атлас родовищ нафти і газу України (Т. 4–5). (1998). Львів: Центр Європи.

Тиссо, Б., Вельте, Д. (1981). Образование и распространение нефти. Москва: Мир.

Хоха, Ю., Любчак, О., Яковенко, М. (2018). Вплив температурного режиму на газогенераційний потенціал гумінових кислот органічної речовини. Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4 (176–177), 37–47.

Хоха, Ю., Любчак, О., Яковенко, М. (2019). Термодинаміка трансформації керогену ІІ типу. Геологія і геохімія горючих копалин, 3 (180), 25–40.

Behar, F., Beaumont, V., & Penteado, H. L. De B. (2001). Rock-Eval 6 Technology: Performances and Developments. Oil & Gas Science and Technology – Rev. IFP, 56 (2), 111–134.

Gai, H., Tian, H., & Xiao, X. (2018). Late gas generation potential for different types of shale source rocks: Implications from pyrolysis experiments. International Journal of Coal Geology, 193, 16–29.

Langford, F. F., & Blanc-Valleron, M.-M. (1990). Interpreting Rock-Eval pyrolysis data using graphs of pyrolizable hydrocarbons vs. total organic carbon. AAPG Bulletin, 74 (6), 799–804.

Li, J., Li, Z., Wang, X., Wang, D., Xie, Z., Li, J., Wang, Y., Han, Z., Ma, C., Wang, Z., Cui, H., Wang, R., & Hao A. (2017). New indexes and charts for genesis identification of multiple natural gases. Petroleum Exploration and Development, 44 (4), 535–543.

Magnier, C., & Huc, A. Y. (1995). Pyrolysis of asphaltenes as a tool for reservoir geochemistry. Organic Geochemistry, 23 (10), 963–967.

Peters, K. E. (1986). Guidelines for Evaluating Petroleum Source Rock Using Programmed Pyrolysis. AAPG Bulletin, 70 (3), 318–329.

Prinzhofer, A., Mello, M. R., & Takaki, T. (2000). Geochemical Characterization of Natural Gas: A Physical Multivariable Approach and its Applications in Maturity and Migration Estimates. AAPG Bulletin, 84 (8), 1152–1172.

Wood, J. M., & Sanei, H. (2016). Secondary migration and leakage of methane from a major tight-gas system. Nature Communications, 7, Article 13614. https://doi.org/ 10.1038/ncomms13614