Автор: GGCMJournal

Головна > Архів > № 3–4 (195–196) 2024 > 62–72

---

Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 3–4 (195–196) 2024, 62–72

https://doi.org/10.15407/ggcm2024.195-196.062

Ірина БУЧИНСЬКА¹, Михайло МАТРОФАЙЛО²

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, Україна, e-mail: ¹ibuchynska@ukr.net; ²mmatrofaylo@gmail.com

---

Анотація

Поклади метану у вугільних пластах належать до нетрадиційних родовищ природного газу. У цій роботі узагальнено дані про газоносність газовугільних родовищ Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну; встановлено зміни метаноносності вугленосної товщі по площі басейну та проаналізовано газовугільні родовища. Найнижчу метаноносність на Волинському родовищі мають пласти башкирського ярусу. У пласті b₃ вона не перевищує 0,1–1,0 м³/т с. б. м., а в пласті b₁ становить 0,2–3,0 м³/т с. б. м. Метаноносність серпуховського ярусу змінюється від 0,01 до 3,0 м³/т с. б. м. У північній частині басейну вона становить 0,01–1,4 м³/т с. б. м., на крайньому північному заході підвищується до 4–8 м³/т с. б. м.

У північній і північно-східній частинах Забузького родовища метаноносність вугільних пластів серпуховського ярусу становить 0,01–1,4 м³/т с. б. м. Зі збільшенням глибини залягання до 500–650 м у південно-західній частині родовища зростає до 2–10 м³/т с. б. м., а на окремих ділянках до 12–17 м³/т с. б. м.

На Межирічанському родовищі метаноносність пластів n₁₁, n₁₂, а також основних робочих пластів північно-східної частини і вздовж їхнього виходу на поверхню карбону ледве досягає 3–5 м³/т с. б. м. Характерним для родовища є те, що зі збільшенням глибини залягання пластів від 380–450 м на сході і до 500–570 м на заході метаноносність зростає з 3–8 м³/т с. б. м. до 5–17 м³/т с. б. м.

Тяглівське родовище має найбільшу метаноносність у басейні, що досягає 8–31 м³/т с. б. м. на глибині 800–870 м.

На Любельському родовищі, у його південній частині, вугленосна товща до вугільного пласта n₇ дегазована і вміст метану в газовій суміші становить 0–0,8 м³/т с. б. м. У північному напрямку метаноносність зростає до 5–15 м³/т с. б. м., а в пласті v₆ – до 20 м³/т с. б. м. Щоб встановити перспективні площі для промислового видобутку метану із вугільних пластів, необхідно брати до уваги всі геологічні чинники, що впливають на поширення і розподіл вугільних газів. Комплексний підхід із врахуванням газоносності є одним з важливих напрямів стійкого розвитку вугледобувних регіонів, що сприятиме переходу до багатопрофільного використання ресурсів.

Ключові слова

газоносність, вугільний пласт, газовугільне родовище, комплексний підхід, Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн

Використані літературні джерела

Бик, С. І., Бучинська, І. В., Книш, І. Б., & Явний, П. М. (2009). Метаноносність поля шахти «Степова» Львівсько-Волинського басейну. Геолог України, 3, 23–26.

Бучинська, І. В., Книш, І. Б., Круглова, Р. Л., Шевчук, О. М., & Явний, П. М. (2008). Газоносність вугільних пластів ділянки № 3 Червоноградська Львівсько-Волинського басейну. У Форум гірників – 2008: матеріали міжнародної конференції (Дніпропетровськ, 13–15 жовтня 2008 р.) (с. 29–33). Дніпропетровськ.

Бучинська, І., & Матрофайло, М. (2021). Перспективи нарощування мінерально-сировинної бази Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. Гiрнича геологiя та геоекологiя, 1, 5–23. https://doi.org/10.59911/mgg.2786-7994.2020.1.234260

Бучинська, І., Матрофайло, М., & Побережський, А. (2023). Комплексне освоєння супутніх корисних копалин і компонентів вугілля Любельського родовища Львівсько-Волинського басейну. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, 2(101), 62–67. https://doi.org/10.17721/1728-2713.101.09

Бучинська, І. В., & Явний, П. М. (2012). Метаноносність вугленосної товщі Львівсько-Волинського басейну. Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4, 17–28.

Бучинська, І., Явний, П., Книш, І., & Шевчук, О. (2011). Вугленосність і розподіл вугільних газів у розрізі нижнього карбону Любельського родовища Львівсько-Волинського басейну. Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4, 57–67.

Вдовенко, М. В., Полєтаєв, В. І., & Шульга, В. Ф. (2013). Стратиграфія карбону Львівського палеозойського прогину. У Стратиграфія верхнього протерозою та фанерозою України: Т. 1. Стратиграфія верхнього протерозою, палеозою та мезозою України (П. Ф. Гожик, ред.) (с. 316–331). Київ: Логос.

Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року. (2011). Відомості Верховної Ради України, 44, 457. Взято 01.10.2024 з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3268-17#Text

Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до геолого-економічної оцінки загальних (емісійних) та видобувних запасів шахтного метану вуглегазових родовищ у зонах супутньої технологічно необхідної дегазації під час розробки вугільних пластів. (2008). Взято 01.10.2024 з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0007-09#Text

Костик, І., Матрофайло, М., Лелик, Б., & Король, М. (2016). Вуглеутворення на початковому етапі формування камʼяновугільної формації Львівсько-Волинського басейну. Науковий вісник Національного гірничого університету, 1, 19–31. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvngu_2016_1_5

Кравцов, А. И. (Ред.). (1980). Газоносность угольных бассейнов и месторождений СССР: Т. 3. Генезис и закономерности распределения природных газов угольных бассейнов и месторождений СССР. Москва: Недра.

Павлов, С. Д. (2005). Пути освоения природных газов угольных месторождений. Харьков: Колорит.

Про газ (метан) вугільних родовищ (Закон України № 1392-VI). (2009). Відомості Верховної Ради України, 40, 578. Взято 01.10.2024 з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1392-17#Text

Радзивилл, А. Я. (Ред.). (2007). Корреляция карбоновых угленосных формаций Львовско-Волынского и Люблинского бассейнов. Киев: Варта.

Сокоренко, С., Костик, І., & Матрофайло, М. (2011). Особливості сучасної природної газоносності вугільних пластів та вуглевмісних порід Любельського родовища кам’яного вугілля Львівсько-Волинського басейну. Геолог України, 2(34), 81–89.

Явний, П. М., Бик, С. І., Бучинська, І. В., Книш, І. Б., Шевчук, О. М., & Круглова, Р. Л. (2008). Потенціал метану робочих вугільних пластів ділянки № 4 Червоноградська Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. Геотехническая механика, 80, 172–178.

Явний, П., Книш, І., Бучинська, І., & Бик, С. (2009). Прогноз газоносності вугільних пластів Тяглівського родовища Львівсько-Волинського басейну. Геологія і геохімія горючих копалин, 2, 39–51.

Buchynska, I., Knysh, I., Kruglova, R., Shevchuk, O., & Yavny, P. (2008). Gas potential of coalbeds from the Chervonogradska-4 area of the Lviv-Volyn basin. In 7-th European Coal Conference (Lviv, Ukraine, August 26–29, 2008) (pp. 23–24). Lviv.

---

Головна > Архів > № 3–4 (195–196) 2024 > 48–61

---

Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 3–4 (195–196) 2024, 48–61

https://doi.org/10.15407/ggcm2024.195-196.048

Ігор СКОПИЧЕНКО¹, Віталій ФІНЧУК²

¹ Державна установа «Науковий центр гірничої геології, геоекології та розвитку інфраструктури НАН України», Київ, Україна, e-mail: i.skopychenko@gmail.com
² ФОП Фінчук Віталій Васильович, Київ, Україна

---

Анотація

На основі проведених геологорозвідувальних робіт на нафту і газ в межах Дніпровсько-Донецької западини, встановлено, що більшість родовищ мають складну будову, що значно ускладнює пошуки покладів вуглеводнів. Дослідження проводили в межах структурної зони на Наріжнянській площі для прогнозування покладів вуглеводнів у відкладах візейського і серпухівського ярусів нижнього карбону та башкирського ярусу середнього карбону, а також уточнення структури незгідного екрануючого скиду. Польові роботи виконані на 23 профілях, які перетинають Наріжнянську, Рогівську, Шилівську і Бурівську структури, з метою виявлення та оконтурення електромагнітних аномалій. За результатами інтерпретації матеріалів, встановлено, що зони розущільнених порід є каналами міграції вуглеводнів, а зони стиску – бар’єрами, перед якими вони акумулюються. Найбільш перспективними для скупчення вуглеводнів є території, на яких аномалії максимальних значень параметра nFiсум.серед розташовані в південній частині, а аномалії мінімальних – у північній частині площ. Згідно з дослідженнями методом точкового електромагнітного зондування Наріжнянська, Рогівська та північна частина Бурівської структури є найбільш перспективними ділянками Наріжнянської площі щодо наявності родовищ вуглеводнів.

Результати робіт на Наріжнянській площі показали, що метод точкового електромагнітного зондування можна використовувати в комплексі пошуково-розвідувальних робіт для дослідження сейсмічних чи інших аномалій, визначення глибин залягання горизонтів з аномальними електромагнітними властивостями, перспективних на скупчення вуглеводнів.

Ключові слова

нафтогазоносність надр, метод точкового електромагнітного зондування, електророзвідка, електромагнітне зондування, електромагнітні аномалії, вертикальний градієнт зміни напруженості вторинного поля, Наріжнянська структура

Використані літературні джерела

Дем’яненко, І. І. (2000). Тенденції вуглеводневого заповнення пасток в продуктивних структурах фанерозою Дніпровсько-Донецької западини. У Теоретичні та прикладні проблеми нафтогазової геології (с. 127–130). Київ.

Дем’яненко, І. І. (2001). Гіпсометричні поверхи нафтогазоносності фанерозою Дніпровсько-Донецької западини. Чернігів: ЦНТІ.

Дем’яненко, І. І. (2004). Проблеми і оптимізація нафтогазопошукових і розвідувальних робіт на об’єктах Дніпровсько-Донецької западини. Чернігів: ЦНТІ.

Етапи і стадії геологорозвідувальних робіт на нафту і газ (ГСТУ 41-00032626-00-011-99). (1999). Київ.

Зав’ялов, В. М. (1971). Про особливості просторового розміщення покладів нафти та газу в Дніпровсько-Донецькій западині. Геологія і геохімія горючих копалин, 28, 3–8.

Скопиченко, І. М., Фінчук, В. В., & Вергельська, Н. В. (2018). Визначення зон скупчення газу-метану у вуглепородних масивах методом точкового електромагнітного зондування (на прикладі вугільного басейну San-Juan, США). Геофізичний журнал, 40(3), 192–198. https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v40i3.2018.137201

Старостін, В. А., & Коваль, Я. М. (2011). Індивідуальне моделювання електропровідності газонасичених порід-колекторів складної будови. Розвідка та розробка нафтових і газових родовищ, 4(41), 41–46.

Старостін, В. А., & Нагорняк, Р. І. (2014). Фільтраційна модель нафтогазових родовищ як критерій контролю виявлення пропущених продуктивних інтервалів. Розвідка та розробка нафтових і газових родовищ, 1(50), 140–150.

Фінчук, В. В., & Скопиченко, І. М. (2011). Результати прогнозування скупчень вуглеводнів на Наріжнянській площі Дніпровсько-Донецької западини за даними електророзвідувальних робіт методом точкових електромагнітних зондувань. Геологічний журнал, 3, 131–138. https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2011.3.139195

Чебаненко, І. І., Краюшкін, В. О., Клочко, В. П., Гожик, П. Ф., Євдощук, М. І., Гладун, В. В., Маєвський, Б. Й., Толкунов, А. П., Цьоха, О. Г., Довжок, Т. Е., Єгурнова, М. Г., & Максимчук, П. Я. (2002). Нафтогазоперспективні об’єкти України. Нафтогазоносність фундаменту осадових басейнів. Київ: Наукова думка.

Skopychenko, I., Mikhaylyuk, S., & Prosnyakov, V. (2020). Using the method of pulsating electromagnetic sounding to determine disturbed zones in the lithosphere. In Proceedings of the IX International Geomechanics conference (7–11.09.2020, Varna, Bulgaria) (pp. 75–79). Varna.

---

Головна > Архів > № 3–4 (195–196) 2024 > 36–47

---

Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 3–4 (195–196) 2024, 36–47

https://doi.org/10.15407/ggcm2024.195-196.036

Ігор КУРОВЕЦЬ, Олександр ЗУБКО, Ігор ГРИЦИК, Павло ЧЕПУСЕНКО, Олександр ПРИХОДЬКО, Світлана МЕЛЬНИЧУК, Зоряна КУЧЕР

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, Україна, e-mail: i.kurovets@gmail.com

---

Анотація

Збільшення видобутку та нарощування запасів вуглеводнів є стратегічно важливим завданням для забезпечення енергетичної незалежности України. Одним із найдешевших шляхів збільшення видобутку є дорозвідка неглибокозалеглих горизонтів, які раніше були пропущені під час інтерпретації матеріалів геофізичних досліджень свердловин або вважалися важкодоступними через нерентабельність їхньої розробки наявними технологіями. До таких об’єктів належать горизонти С-8 і С-9 серпуховських відкладів Прилуцького підняття, нафтогазоносність яких була встановлена під час розвідки Прилуцького нафтового родовища. Перспективними вважають нетрадиційні колектори, складені шаруватими, літологічно невитриманими пластами зі складною будовою порового простору і значною мінливістю складу.

На основі проведених досліджень зразків порід було визначено тип колектора та надано його літолого-петрофізичну характеристику. Матриця породи містить пустотний простір, різний за типом і генезою. Пористість лінз і прошарків піскуватих алевролітів, які є основним нафтонасиченим резервуаром, може досягати 23−28 %, а за наявності тріщин уздовж нашарування всі інші літологічні різновиди, включно з глинистими, з’єднуються в єдину гідродинамічну систему, розгалужену в породах зі зниженою міцністю, тому дуже чутливу до перерозподілу напружень та пластового тиску. Встановлено кореляційні зв’язки між геофізичними і ємнісно-фільтраційними параметрами порід-колекторів, побудовано петрофізичні моделі для нормальних та пластових умов.

Ключові слова

Прилуцьке підняття, неглибокозалеглі горизонти, складнопобудовані породи-колектори, лабораторні дослідження, петрофізичні моделі

Використані літературні джерела

Бабадаглы, В. А., Вакарчук, Г. И., Гаврилко, В. М., Головацкий, И. Н., Изотова, Т. С., Кельбас, Б. И., Козак, Г. П., Кучерук, Е. В., & Лазарук, Я. Г. (1982). Методы поисков неантиклинальных залежей углеводородов на Украине: ТрудыУкрНИГРИ, 31.

Зубко, А. С. (1989). Некоторые особенности методики лабораторного определения водонасыщенности пород-коллекторов. В Геофизическая диагностика нефтегазоносных и угленосных разрезов: сборник научных трудов АН УССР (с. 103−113). Киев: Наукова думка.

Зубко, А. С., & Шеремета, О. В. (1988). Разработка универсальной установки высокого давления УВД-500 и методика изучения петрофизических свойств горных пород для условий, моделирующих пластовые [Отчет]. Львов: Фонды ИГГГИ АН УССР.

Іванюта, М. М. (Ред.). (1998). Атлас родовищ нафти і газу України (Т. 1). Львів: Центр Європи.

Карпенко, О. М., & Федоришин, Д. Д. (2003). Статистична модель тонкошаруватого розрізу свердловини за даними ГДС. Розвідка та розробка нафтових і газових родовищ, 2(7), 44–49.

Кононенко, Л. П. (1998). Стратиграфічне розчленування серпуховського ярусу на продуктивні горизонти, кореляція їх та індексація на суміжній території ДГП ЧНГГ і ПНГГ ДДЗ (Т. 1) [Звіт]. Чернігів.

Куровець, І., Зубко, О., Грицик, І., Приходько, О., & Кучер, Р.-Д. (2023). Апаратурно-методичний комплекс досліджень петрофізичних властивостей тріщинуватих порід-колекторів вуглеводнів. Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4(191–192), 37–44. https://doi.org/10.15407/ggcm2023.191-192.037

Куровець, І. М., Зубко, О. С., Кіт, Н. О., & Гвоздевич, О. В. (2007). Пристрій для визначення проникності зразка гірської породи (Деклараційний патент України № 80551). Бюлетень, 16.

Логовская, Г. К., & Саркисова, Е. А. (1982). Выделение нефтегазоносных объектов в разрезах с песчано-глинистыми слоистыми коллекторами: Обзор ВИЭМС. Сер. Регион. развед. и промысл. геофизика. Москва.

---

Головна > Архів > № 3–4 (195–196) 2024 > 24–35

---

Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 3–4 (195–196) 2024, 24–35

https://doi.org/10.15407/ggcm2024.195-196.024

Костянтин ГРИГОРЧУК¹, Володимир ГНІДЕЦЬ², Оксана КОХАН, Ліна БАЛАНДЮК

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, Україна, e-mail: ¹kosagri@ukr.net; ²vgnidets53@gmail.com

---

Анотація

Викладено результати комплексних літогенетичних досліджень відкладів середньої юри Переддобрудзького прогину. Встановлено характер літолого-літмологічної прострово-вікової мінливості келовейських та бат-байоських відкладів, на основі чого побудовано літофізичні моделі та з’ясовано особливості розвитку порід-колекторів різного типу та флюїдотривів. У літологічній структурі середньої юри, за співвідношенням товщотворних компонентів, виокремлено три типи розрізу. Встановлено, що літмологічна будова келовейських та бат-байоських відкладів є істотно різною: глинисті, а також алевроліто-піщані літміти властиві бат-байосу, а змішані та теригенні літміти з карбонатним компонентом – келовею. У розрізі бат-байосу виокремлено дві кластогенні пачки регіонального поширення в припідошовній та середній частинах розрізу, завтовшки 55–60 та 50–240 м, розмежованих пачкою глинистих утворень. Келовейські відклади характеризуються розвитком змішаних літмітів, певною мірою збагачених карбонатними породами. Виявлено зменшення вмісту останніх у розрізі товщі як у напрямку депоцентру, так і периферії басейну. Побудовані літофізичні моделі середньоюрських відкладів дозволили з’ясувати особливості розвитку порід-колекторів різного типу та флюїдотривів. Локалізовано три нафтогазоперспективні ділянки. По-перше, це район св. Суворівська-4, де у відкладах келовею прогнозується розвиток комбінованої (антиклінальна та літологічно обмежена) пастки; по-друге – зона між св. Червоноармійська-2 та Суворівська-4, де у відкладах бат-байосу спостерігається виклинювання десяти горизонтів як порових, так і тріщинних колекторів; по-третє – район св. Старотроянівська-1, де існує склепінна пастка з розвитком у відкладах бат-байосу двох пачок порових колекторів, які екрановані доволі потужними флюїдотривами.

Ключові слова

відклади середньої юри, літолого-літмологічні особливості, породи-колектори, Переддобрудзький прогин

Використані літературні джерела

Белозеров, В. Б. (2011). Роль седиментационных моделей в электрофациальном анализе терригенных отложений. Известия Томского политехнического университета, 319(1), 116–123.

Гнідець, В. П., Григорчук, К. Г., Кохан, О. М., Ревер, А. О., & Баландюк, Л. В. (2023). Літогенез майкопських відкладів Причорноморського мегапрогину. Львів. http://iggcm.org.ua/wp-content/uploads/2023/12/ЛІТОГЕНЕЗ-МАЙКОПСЬКИХ-ВІДКЛАДІВ.pdf

Гнідець, В. П., Григорчук, К. Г., Куровець, І. М., Куровець, С. С., & Приходько, О. А. (2013). Геологія верхньої крейди Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної області України (геологічна палеоокеанографія, літогенез, породи-колектори і резервуари вуглеводнів, перспективи нафтогазоносності). Львів.

Гнідець, В. П., Григорчук, К. Г., Павлюк, М. І., Кошіль, Л. Б., & Яковенко, М. Б. (2021). Літогенетичні передумови формування резервуарів і порід-колекторів у середньодевонських відкладах Східносаратського родовища (Переддобрудзький прогин). Розвідка та розробка нафтових і газових родовищ, 3(80), 7–18. https://doi.org/10.31471/1993-9973-2021-3(80)-7-18

Дулуб, В. Г., Лещух, Р. Й., & Полухтович, Б. М. (1985). К стратиграфии юрских отложений Преддобруджского прогиба. Геологический журнал, 45(5), 74–79.

Лещух, Р. Й., Пермяков, В. В., & Полухтович, Б. М. (1999). Юрські відклади півдня України. Львів: Євросвіт.

Лукін, О. Ю. (Відп. вик.). (2005). Наукове обґрунтування освоєння вуглеводневих ресурсів карбонатних формацій України: Кн. 2. Південний нафтогазоносний регіон України [Звіт]. Чернігів.

Муромцев, В. С. (1984). Электрометрическая геология песчаных тел литологических ловушек нефти и газа. Ленинград: Недра.

Науменко, О. Д., Коржнев, П. М., Стрижак, В. П., & Дезес, М. О. (2019). Прогноз нафтогазоносності середньо- та верхньоюрських карбонатних товщ північно-західної частини Чорного моря та прилеглого суходолу за седиментаційно-палеогеоморфологічними критеріями. Геологія і корисні копалини Світового океану, 15(2), 52–67. https://doi.org/10.15407/gpimo2019.02.052

Пермяков, В. В., Сапунов, И. Г., Тесленко, Ю. В., & Чумаченко, П. В. (1986). Корреляция юрских отложений черноморских побережий Болгарии и Украины [Препринт]. Киев: АН УССР, Институт геологических наук.

Полухтович, Б. М., Самарская, Е. В., & Самарский, А. Д. (1985). Особенности строения верхнеюрских рифов Юга Украины. В Геология рифов и их нефтегазоносность: тезисы докладов Всесоюзного совещания (г. Карши, УзССР, 16–18 апреля 1985 г.) (с. 134–136). Карши.

---

Головна > Архів > № 3–4 (195–196) 2024 > 5–23

---

Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 3–4 (195–196) 2024, 5–23

https://doi.org/10.15407/ggcm2024.195-196.005

Володимир ШЛАПІНСЬКИЙ¹, Мирослав ПАВЛЮК², Олеся САВЧАК³, Мирослав ТЕРНАВСЬКИЙ⁴

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, Україна, e-mail: ¹vlash.ukr@gmail.com; ²igggk@mail.lviv.ua; ³Savchakolesya@gmail.com; ⁴miroslavtmm@gmail.com

---

Анотація

У Закарпатському прогині породи фундаменту на денній поверхні не відслонюються. Вони доступні для вивчення тільки за результатами геофізичних досліджень або бурових робіт. За весь час досліджень у Закарпатському прогині були пробурені двісті п’ятдесят свердловин на двадцяти двох структурах, загальним метражем понад двісті тисяч метрів. На десяти структурах виконано глибоке буріння обсягом сто сімдесят тисяч метрів. У межах прогину відкрито п’ять газових родовищ. Встановлено наявність Закарпатської газоносної області, яка увійшла в межі Карпатської нафтогазоносної провінції. Усі відомі тут газові родовища локалізовані в неогеновому чохлі. Не слід ігнорувати перспективи і ще не достатньо вивченого донеогенового фундаменту. Задовільні колекторські показники мають тріщинуваті і кавернозні вапняки та доломіти тріасу і юри, а також теригенні відклади крейди та палеогену. У низці свердловин також зафіксовані значні припливи горючого газу. Через те, що нові бурові роботи, орієнтовані на розкриття фундаменту, зараз не проводяться, ми спробували переосмислити доступний нам наявний геологічний фактичний матеріал шляхом його поглибленого аналізу. У результаті запропоновано принципово нову схему тектонічного районування фундаменту Закарпатського прогину. У його складі нами виокремлені покривні одиниці (покриви, субпокриви і луски), що краще, ніж чинні схеми, відображає реальний стан речей і розширює можливості проведення пошукових робіт з метою відкриття промислових скупчень горючого газу.

Ключові слова

Закарпатський прогин, фундамент, тектоніка, розломи, покривні одиниці

Використані літературні джерела

Буров, В. С., Вишняков, И. Б., Глушко, В. В., Досин, Г. Д., Круглов, С. С., Кузовенко, В. В., Свириденко, В. Г., Смирнов, С. Е., Совчик, Я. В., Утробин, В. Н., & Шакин, В. А. (1986). Тектоника Украинских Карпат: объяснительная записка к тектонической карте Украинских Карпат. Масштаб 1 : 200 000 (С. С. Круглов, ред.) (с. 1–152). Киев.

Буров, В. С., & Глушко, В. В. (1976). Некоторые вопросы строения и развития Карпатской системы. Геологический журнал, 6, 32–39.

Василенко, А. Ю. (2016). Неогеновий магматизм в системі Закарпатського глибинного розлому [Автореф. дис. канд. геол. наук, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. Київ.

Иванова, Г. Г., Колчинцева, Л. В., & Кузовенко, В. В. (1977). К литологии и стратиграфии разреза северо-западной части Закарпатского прогиба (по материалам изучения параметрической скважины Невицкое. Геология и геохимия горючих ископаемых, 49, 23–31.

Клиточенко, И. Ф., Анцупов, П. В., & Вуль, М. А. (1964). О времени складкообразования во Внутренней зоне Предкарпатского прогиба. В Нефт. и газов. геол. (с. 8–70). Москва: ЦНИИТЭНефтегаз.

Круглов, С. С. (1989). Геодинамическое развитие в раннем мелу Утесовых зон Советского Закарпатья. В XIV конгресс КБГА: тезисы докладов (с. 385–388). София.

Круглов, С. С. (1998). Тектоніка і геодинаміка Українських Карпат. Геодинаміка, 1, 86–89.

Круглов, С. С., & Смирнов, С. С. (1965). Геологическое строение области Закарпатских утесов и оценка ее минерально-сырьевой базы. В Тезисы докладов научной сессии УкрНИГРИ (с. 36–44). Львов.

Круглов, С. С., & Смирнов, С. С. (1967). Геологическая история области распространения Закарпатских утесов в конце мела – начале палеогена (с. 46–57). Львов: Издательство Львовского университета.

Кузовенко, В. В., Глушко, В. В., Мышкин, Л. П., & Шлапинский, В. Е. (1990). Изучение геолого-геофизических материалов по Скибовой и Кросненской зонам Складчатых Карпат, с целью выявления перспективных на нефть и газ объектов за 1988–1990 гг. [Отчет]. ПГО «Западукргеология». Львов: Фонди ДП «Західукргеологія».

Лазько, Е. М., & Резвой, Д. П. (1962). О тектонической природе зоны Карпатских утесов. Вісник Львівського університету. Серія геологічна, 1, 60–65.

Лозиняк, П., & Місюра, Я. (2010). Особливості геологічної будови донеогенового фундаменту Закарпатського прогину. Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4(152–153), 73–77.

Павлюк, М. І., & Медведєв, А. П. (2004). Панкардія: проблеми еволюції. Львів: Ліга-Прес.

Павлюк, М., Наумко, І., Лазарук, Я., Хоха, Ю., Крупський, Ю., Савчак, О., Різун, Б., Медведєв, А., Шлапінський, В., Колодій, І., Любчак, О., Яковенко, М., Тернавський, М., Гривняк, Г., Тріска, Н., Сенів, О., & Гузарська, Л. (2022). Резерв нафтогазовидобутку Західного регіону України (Електрон. вид.). Львів. http://iggcm.org.ua/wp-content/uploads/2015/10/РЕЗЕРВ-НАФТОГАЗОВИДОБУТКУ-ЗАХІДНОГО-РЕГІОНУ-УКРАЇНИ.pdf

Павлюк, М., Шлапінський, В., Медведєв, А., Різун, Б., & Тернавський, М. (2019). Проблемні аспекти формування Українського сегменту Карпат. Геологія і геохімія горючих копалин, 3(180), 5–24. https://doi.org/10.15407/ggcm2019.03.005

Патрулиус, Д., Моташ, И., & Бляху, М. (1960). Геологическое строение Румынского Марамуреша. В Материалы Карпато-Балканской ассоциации (№ 1). Киев: Издательство АН УССР.

Петрашкевич, М. И. (1968). Геологическое строение и нефтегазоносность Закарпатского внутреннего прогиба. В Геология, геофизика и бурение скважин нефтяных и газовых месторождений Украины: Труды УкрНИГРИ, 21, 94–119.

Петрашкевич, М. Й., & Лозыняк, П. Ю. (1988). Структурное районирование основания Закарпатского прогиба. В Региональная геология УССР и направления поисков нефти и газа: сборник научных трудов (с. 72–79). Львов: УкрНИГРИ.

Приходько, М. Г., & Пономарьова, Л. Д. (2018). Геологічна будова Закарпатського прогину. Київ: УкрДГРІ.

Субботин, С. И. (1955). Глубинное строение Советских Карпат и прилегающих территорий по данным геофизических исследований. Киев: Издательство АН УССР.

Хоменко, В. І. (1971). Глибинна будова Закарпатського прогину. Київ: Наукова думка.

Шлапінський, В. (2012). Деякі питання тектоніки Українських Карпат. Праці Наукового товариства ім. Шевченка. Геологічний збірник, 30, 48–68.

Шлапінський, В. Є., Жабіна, Н. М., Мачальський, Д. В., & Тернавський, М. М. (2017). Геологічна будова Пенінського покриву Українських Карпат. Геодинаміка, 1(22), 55–73.

Шлапінський, В. Є., Кузовенко, В. В., & Мачальський, Д. В. (1998). Вивчення геолого-геофізичних матеріалів по південно-східній частині внутрішніх флішових покровів Українських Карпат з метою виявлення перспективних на нафту та газ об’єктів (1995–1998 рр.) (Т. 1) [Звіт]. Львів: Фонди ДП «Західукргеологія».

Шлапінський, В. Є., Мачальський, Д. В., & Хомяк, Л. М. (2013). Уточнені дані щодо палеогенових відкладів Пенінського покриву Українських Карпат. Тектоніка і стратиграфія, 40, 125–133.

Щерба, В. М. (1976). Разломная тектоника Закарпатского прогиба. В Разломная тектоника Предкарпатского и Закарпатского прогибов и ее влияние на распределение залежей нефти и газа (с. 90–103). Киев: Наукова думка.

---

Головна > Архів > № 1–2 (193–194) 2024 > 141–153

---

Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1–2 (193–194) 2024, 141–153

https://doi.org/10.15407/ggcm2024.193-194.141

Соломія КАЛЬМУК, Ірина САХНЮК, Оксана КОХАН, Галина ЗАНКОВИЧ

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, Україна, e-mail: solomiya.kalmuk@gmail.com

---

Анотація

Проведено дослідження зміни якості питної води зі свердловин приватних будинків з двох вулиць південно-західної частини селища Брюховичі. Встановлено, що упродовж 2011–2023 рр. у більшості точок відбору якість води суттєво погіршилася, у деяких – змінився склад води, багато показників макрокомпонентів перевищило ГДК. За водневим показником води є нейтральні і не перевищують гранично допустимі концентрації. Незначні зміни спостерігаються лише у двох пробах води. За ступенем мінералізації досліджувані проби води зі свердловин приватних осель були прісними. За 12 років ситуація суттєво погіршилася – мінералізація зросла і наближається чи перевищила гранично допустимі концентрації, вода із прісної стала слабкомінералізованою. Щодо твердості води, то у всіх досліджуваних пробах вода стала жорсткою, твердість зросла і перевищила гранично допустимі концентрації у двох свердловинах. Змінився також вміст макрокомпонентів, який перевищує або наближається до гранично допустимих концентрацій. Тобто, у всіх відібраних пробах спостерігається тенденція до погіршення якості питної води. Вміст амонію (NH₄⁺), нітратів та нітритів у досліджуваних пробах води зменшився або зріс несуттєво, що свідчить про незначний антропогенний вплив. Чинником зміни якості питної води, імовірно, може бути близькість до Солукського родовища мінеральних вод.

Ключові слова

водоносний горизонт, водневий показник, мінералізація, жорсткість води, питна вода, Брюховичі

Використані літературні джерела

Андрейчук, Ю. М., Волошин, П. К., Савка, Г. С., Шандра, Ю. Я., & Шушняк, В. М. (2020). Нова спеціальна гідрогеологічна карта Львова. У Ресурси природних вод Карпатського регіону (Проблеми охорони та раціонального використання): збірник наукових статей XIX Міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 8–9 жовтня 2020 р.) (с. 6–9). Львів.

Волошин, П. К. (2003). Моніторингові дослідження підземних вод урбосистеми Львова. Наукові праці УкрНДГМІ, 252, 80–96.

Волошин, П. (2012). Оцінка природної захищеності та уразливості підземних вод території Львова від антропогенного забруднення. Вісник Львівського університету. Серія «Географія», 40(1), 149–155. http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/geography/article/view/2039

Волошин, П. К., Наконечний, М. В., & Ільченко, А. В. (2003). Екологічний стан вод підземної гідросфери історичної забудови Львова. Геоінформатика, 2, 93–98.

Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною (ДСанПіН 2.2.4-171-10). (2010). Київ.

Дідула, Р. П., Кондратюк, Є. І., Блавацький, Ю. Б., Усов, В. Ю., & Пилипович, О. В. (2018). Оцінка санітарно-хімічних показників безпечності та якості води популярних джерел різних геоструктурних зон Львівщини. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 4, 87–101. http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2018_4_8

Кальмук, С. Д., Сахнюк, І. І., & Мандзя, О. Б. (2013). Оцінка якості питної води у північно-західній частині Брюхович. У Ресурси природних вод Карпатського регіону (Проблеми охорони та раціонального використання): збірник наукових статей ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 30–31 травня 2013 р.) (с. 122–124). Львів.

Колодій, В. В., Колодій, І. В., & Маєвський, Б. Й. (2009). Нафтогазова гідрогеологія. Івано-Франківськ: Факел.

Колодій, В., Паньків, Р., & Майкут, О. (2007). До гідрогеології і гідрогеохемії Львова й околиць. Праці наукового товариства ім. Шевченка. Геологічний збірник, 19, 175–181.

Кондратюк, Є., Дідула, Р., Блавацький, Ю., & Тригуба, Л. (2012). Вивчення якості господарсько-питних вод міста Львова. Суть та актуальність проблеми. Медична гідрологія та реабілітація, 10(4), 1–10. http://nbuv.gov.ua/UJRN/MedGid_2012_10_4_12

Кохан, О., Занкович, Г., Кальмук, С., Сахнюк, І., & Герльовський, Ю. (2023). Моніторинг оцінки якості питної води у північно-західній частині смт Брюховичі (вул.Ожинова). У Ресурси природних вод Карпатського регіону (Проблеми охорони та раціонального використання): збірник наукових статей ХХІ Міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 25–26 травня 2012 р.) (с. 31–33). Львів.

Матолич, Б. М. (Ред.). (2007). Екологічний атлас Львівщини. Львів.

Остроух, О. А. (2014). Багаторічні тенденції змін мінералізації ґрунтових підземних вод території південно-західної частини Закарпатської області (на основі ГІС). Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Геологія. Географія», 15, 2–8.

Шестопалов, В. М., Богуславский, А. С., & Бублясь, В. Н. (2007). Оценка защищенности и уязвимости подземных вод с учетом зон быстрой миграции. Киев: Институт геологических наук НАН Украины.

Medvid, H., Yanush, L., Solovey, T., Panov, D., & Harasymchuk, V. (2023). Assessment of groundwater vulnerability within the cross-border areas of Ukraine and Poland. Visnyk of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series “Geology. Geography. Ecology”, 58, 73–84. https://doi.org/10.26565/2410-7360-2023-58-06

---

Головна > Архів > № 1–2 (193–194) 2024 > 130–140

---

Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1–2 (193–194) 2024, 130–140

https://doi.org/10.15407/ggcm2024.193-194.130

Роман-Даниїл КУЧЕР, Оксана СЕНІВ

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, Україна, e-mail: igggk@mail.lviv.ua

---

Анотація

Розглянуто способи вивчення ємнісно-фільтраційних властивостей порід-колекторів покладів вуглеводнів та процеси трансформації і стан виснаженості керогену в межах Бориславсько-Покутської зони Передкарпатського прогину. За результатами аналізу фактичного і теоретичного матеріалу обґрунтовано оптимальний методичний комплекс досліджень найважливіших характеристик колекторів та процесів еволюції керогену для розглянутої зони. Проведено аналіз геолого-петрофізичних характеристик відкладів олігоцену Внутрішньої зони Передкарпатського прогину та сформовано масиви інформації. Встановлено, що порово-тріщинні і тріщинні колектори мають складну будову, а їхнє поширення та потужність контролюються двома чинниками різної природи: літолого-фаціальним і структурно-деформаційним. Виявлено, що моделі термодинамічного моделювання – максимізація ентропії та констант незалежних хімічних реакцій – надають достовірні результати розподілу елементів між компонентами складних гетерогенних та гомогенних геохімічних систем. Показано, що обраний спосіб розрахунку енергії Гіббса індивідуальних компонентів геохімічних систем має точність, достатню для використання в вищезазначених моделях.

Ключові слова

Бориславсько-Покутська зона, складнопобудовані породи-колектори, петрофізичні та геохімічні параметри

Використані літературні джерела

Глушко, В. П. (1972). Термодинамические свойства индивидуальных веществ. Москва: Наука.

Крупський, Ю. З., Куровець, І. М., Сеньковський, Ю. М., Михайлов, В. А., Чепіль, П. М., Дригант, Д. М., Шлапінський, В. Є., Колтун, Ю. В., Чепіль, В. П., Куровець, С. С., & Бодлак, В. П. (2014). Нетрадиційні джерела вуглеводнів України: Кн. 2. Західний нафтогазоносний регіон. Київ: Ніка-Центр.

Куровець, І., Грицик, І., Зубко, О., Приходько, О., & Кучер, Р.-Д. (2023). Апаратурно-методичний комплекс досліджень петрофізичних властивостей тріщинуватих порід-колекторів вуглеводнів. Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4(191–192), 37−44. https://doi.org/10.15407/ggcm2023.191-192.037

Куровець, І., Грицик, І., Приходько, О., Чепусенко, П., Кучер, З., Михальчук, С., Мельничук, С., Лисак, Ю., & Петелько, Л. (2021). Петрофізичні моделі відкладів менілітової світи олігоценового флішу Карпат і Передкарпатського прогину. Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4(185–186), 33–43. https://doi.org/10.15407/ggcm2021.03-04.033

Куровець, І., Зубко, О., Грицик, І., Приходько, О., & Кучер, Р.-Д. (2023). Особливості формування ємнісно-фільтраційних властивостей порід-колекторів Внутрішньої зони Передкарпатського прогину. У Геофізика і геодинаміка: прогнозування та моніторинг геологічного середовища: збірник матеріалів XI Міжнародної наукової конференції (Львів, 10−12 жовтня 2023 р.) (с. 109−112). Львів.

Куровець, І. М., Притулка, Г. Й., Шеремета, О. В., Зубко, О. С., Осадчий, В. Г., Грицик, І. І., Приходько, О. А., Кос’яненко, Г. П., Чепусенко, П. С., Шира, А. І., Кучер, З. І., & Олійник, К. А. (2006). Петрофізичні моделі складнопобудованих колекторів вуглеводнів. Геологія і геохімія горючих копалин, 3–4, 119–139.

Кучер, Р.-Д. А., & Сенів, О. Р. (2024). Обґрунтування оптимального методичного комплексу досліджень ємнісно-фільтраційних властивостей колекторів та процесів трансформації керогену Бориславсько-Покутської зони Передкарпатського прогину. У Сучасні проблеми наук про Землю: матеріали ХІІІ Всеукраїнської конференції-школи (Київ, 10–12 квітня 2024 р.) (с. 22–24). Київ.

Павлюк, М., Наумко, І., Лазарук, Я., Хоха, Ю., Крупський, Ю., Савчак, О., Різун, Б., Медведєв, А., Шлапінський, В., Колодій, І., Любчак, О., Яковенко, М., Тернавський, М., Гривняк, Г., Тріска, Н., Сенів, О., & Гузарська, Л. (2022). Резерв нафтогазовидобутку Західного регіону України (Електрон. вид.). Львів. http://iggcm.org.ua/wp-content/uploads/2015/10/РЕЗЕРВ-НАФТОГАЗОВИДОБУТКУ-ЗАХІДНОГО-РЕГІОНУ-УКРАЇНИ.pdf

Хоха, Ю. В. (2014). Термодинаміка глибинних вуглеводнів у прогнозуванні регіональної нафтогазоносності. Київ: Наукова думка.

Хоха, Ю. В., Любчак, О. В., & Яковенко, М. Б. (2019). Енергія Гіббса утворення компонентів природного газу в осадових товщах. Геологія і геохімія горючих копалин, 2(179), 37–46. https://doi.org/10.15407/ggcm2019.02.037

Чекалюк, Э. Б. (1971). Термодинамические основы теории минерального происхождения нефти. Киев: Наукова думка.

Bell, I. H., Wronski, J., Quoilin, S., & Lemort, V. (2014). Pure and Pseudo-pure Fluid Thermophysical Property Evaluation and the Open-Source Thermophysical Property Library CoolProp. Industrial & Engineering Chemistry Research, 53(6), 2498–2508. https://doi.org/10.1021/ie4033999

Blecic, J., Harrington, J., & Bowman, M. O. (2016). TEA: A code calculating thermochemical equilibrium abundances. The Astrophysical Journal Supplement Series, 225(1). https://doi.org/10.3847/0067-0049/225/1/4

Koukkari, P. (2014). Introduction to constrained Gibbs energy methods in process and materials research. VTT Technical Research Centre of Finland. VTT Technology No. 160. https://publications.vtt.fi/pdf/technology/2014/T160.pdf

van Krevelen, D. W., & Chermin, H. A. G. (1951). Estimation of the free enthalpy (Gibbs free energy) of formation of organic compounds from group contributions. Chemical Engineering Science, 1(2), 66–80. https://doi.org/10.1016/0009-2509(51)85002-4

Sanford, G., & McBride, B. J. (1994). Computer Program for Calculation of Complex Chemical Equilibrium Compositions and Applications. NASA reference publication, 1311.

Stull, D. R., Westrum Jr., E. F., & Sinke, G. C. (1969). The Chemical Thermodynamics of Organic Compounds. NewYork: J. Wiley and Sons, Inc.

Tribus, M. (1961). Thermostatics and thermodynamics: an introduction to energy, information and states of matter, with engineering applications. Princeton: D. Van Nostrand Company Inc.

---

Головна > Архів > № 1–2 (193–194) 2024 > 113–129

---

Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1–2 (193–194) 2024, 113–129

https://doi.org/10.15407/ggcm2024.193-194.113

Мирослава ЯКОВЕНКО¹, Юрій ХОХА²

Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, Україна, e-mail: ¹myroslavakoshil@ukr.net; ²khoha_yury@ukr.net

---

Анотація

Розглянуто використання методів інфрачервоної спектроскопії ближнього (англ. NIR – near-infrared reflectance) та середнього (англ. MIR – mid-infrared reflectance) діапазону для аналізу торфу, що дозволяє отримати інформацію про структуру органічної речовини на рівні функціональних груп.

Дослідження проводили на зразках торфу, відібраних з вертикальної колонки/розрізу (0–140 см) родовища Гончари (Львівська область). За результатами аналізу ідентифіковано спектри хімічних сполук, серед яких домінують такі функціональні групи: гідроксильні, метиленові, метильні та ароматичні.

Проведений аналіз ділянок ІЧ-спектрограм досліджуваного торфу показав, що спектроскопія середньої інфрачервоної області (400–4000 см⁻¹) є значно інформативнішою порівняно зі спектрометрією ближнього інфрачервоного діапазону (3900 до 7400 см⁻¹). Це свідчить про те, що середній інфрачервоний діапазон є більш ефективним для виявлення та ідентифікації хімічних сполук у торфі.

Оцінено можливість та ефективність використання методів інфрачервоної спектроскопії ближнього та середнього інфрачервоного діапазону для аналізу хімічного складу торфу та отримання інформації про структуру органічної речовини на рівні функціональних груп.

Виявлено, що методи MIR та NIR можуть бути використані та ефективно застосовані в комплексі з іншими методами як аналітичний інструмент для моніторингу якості торфу, одночасного вимірювання кількох параметрів якості та його подальшого використання в різних галузях промисловості і розробки екологічно чистих технологій.

Ключові слова

торф, мінеральний та органічний склад, інфрачервона спектроскопія, ближня інфрачервона спектроскопія, середня інфрачервона спектроскопія, функціональні групи

Використані літературні джерела

Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського Української академії аграрних наук. (2008). Меліоранти ґрунту та середовища росту. Готування проб до хімічного та фізичного аналізу, визначення вмісту сухої речовини, вмісту вологи та лабораторно ущільненої насипної щільності (EN 13040:1999, ІDТ) (ДСТУ EN 13040:2005).

Миронюк, О. В. (Уклад.). (2017). Інструментальні методи хімічного аналізу. Київ: НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського».

Технічний комітет стандартизації «Ґрунтознавство». (2016). Якість ґрунту. Визначення зольності торфу і торфового ґрунту (ДСТУ 7942:2015).

Юрченко, О. М., Кормош, Ж. О., Савчук, Т. І., & Корольчук, С. І. (2021). Методичні рекомендації до вивчення теми «Інфрачервона спектроскопія» з дисципліни «Фізичні методи дослідження речовини». Луцьк.

A guide to near-infrared spectroscopic analysis of industrial manufacturing processes. (2013). Herisau: Metrohm AG.

Bellamy, L. J. (2013). The infra-red spectra of complex molecules. Springer Science & Business Media.

Burns, D. A., & Ciurczak, E. W. (Eds.). (2008). Handbook of near-infrared analysis (3rd ed.). CRC Press. https://doi.org/10.1201/9781420007374

Cross, A. D. (1960). An introduction to practical infra-red spectroscopy. Butterworths Scientific Publications.

Mistry, B. D. (2009). A handbook of spectroscopic data – chemistry (UV, IR, PMR, 13CNMR and Mass Spectroscopy). Oxford Book Company.

Rice, J. A., & MacCarthy, P. (1991). Statistical evaluation of the elemental composition of humic substances. Organic Geochemistry, 17(5), 635–648. https://doi.org/10.1016/0146-6380(91)90006-6

Stark, E., Luchter, K., & Margoshes, M. (1986). Near-infrared analysis (NIRA): A technology for quantitative and qualitative analysis. Applied Spectroscopy Reviews, 22(4), 335–399. https://doi.org/10.1080/05704928608060440

Szymanski, H. A., & Erickson, R. E. (1970). Infrared Band Handbook: Vol. 1. 4240–999 cm⁻¹/Vol. 2. 999–29 cm⁻¹ [Electronic resource]. Boston, MA: Springer US: Imprint: Springer. https://doi.org/10.1007/978-1-4684-6069-8

Tsutsuki, K., & Kuwatsuka, S. (1978). Chemical studies on soil humic acids: II. Composition of oxygen-containing functional groups of humic acids. Soil Science and Plant Nutrition, 24(4), 547–560. https://doi.org/10.1080/00380768.1978.10433134

Yonebayashi, K., & Hattori, T. (1988). Chemical and biological studies on environmental humic acids: I. Composition of elemental and functional groups of humic acids. Soil Science and Plant Nutrition, 34(4), 571–584. https://doi.org/10.1080/00380768.1988.10416472

---

Головна > Архів > № 1–2 (193–194) 2024 > 95–112

---

Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1–2 (193–194) 2024, 95–112

https://doi.org/10.15407/ggcm2024.193-194.095

Наталія ЖАБІНА

Інститут геологічних наук НАН України, Київ, Україна, e-mail: zhabinanatalia@gmail.com

---

Анотація

Східний сегмент верхньоюрського рифового бар’єру простягається через Карпати і Прикарпаття, Придобрудзький прогин, Гірський Крим і Великий Кавказ. На основі власних досліджень та аналізу опублікованих даних простежено поширення фаціальних поясів карбонатного шельфу верхньої юри – нижньої крейди (оксфорд–валанжин), проведено комплексну кореляцію рифогенних і пов’язаних з ними відкладів на підставі порівняння літофаціального і мікропалеонтологічного складу. Для цього використано Стандартну біозональну шкалу за тинтинідами і корелятивні асоціації форамініфер. У Гірських структурах рифогенний комплекс представлений фрагментарно, а на території Польської низовини і в Переддобрудзькому прогині він значно розмитий. Проте в Стрийському юрському прогині заходу України представлений повним комплексом рифового бар’єру і простежуються закономірні фаціальні заміщення. Усі фаціальні пояси в зазначених регіонах характеризуються подібним літологічним складом, асоціаціями форамініфер і тинтинід, що дало можливість провести їхню кореляцію на рівні стратиграфічних підрозділів.

Ключові слова

верхня юра, нижня крейда, рифовий бар’єр, Карпати і Передкарпаття, Переддобрудзький прогин, Гірський Крим, Великий Кавказ, фаціальні пояси, форамініфери, тинтиніди, стратиграфічна кореляція

Використані літературні джерела

Акимец, В. С., & Каримова, А. А. (2005). Стратиграфическая схема юрских отложений Беларуси. Литосфера, 1(22), 114–123.

Анікеєва, О. В., & Жабіна, Н. М. (2009). Умови седиментації верхньоюрських відкладів Гірського Криму (Ялтинський амфітеатр). У П. Ф. Гожик (Ред.), Викопна фауна і флора України: палеоекологічний та стратиграфічний аспекти: збірник наукових праць Інституту геологічних наук НАН України (Т. 2, с. 99–103). Київ. https://doi.org/10.30836/igs.2522-9753.2009.147929

Аркадьев, В. В., & Рогов, М. А. (2006). Новые данные по биостратиграфии и аммонитам верхнего кимериджа и титона восточного Крыма. Стратиграфия и геологическая корреляция, 14(2), 90–104.

Борисенко, Л. С., Кропачева, С. К., Пивоваров, С. В., & Василевская, А. Е. (1974). Первая находка верхнеюрских галогенных отложений в Горном Крыму. Доклады АН СССР, 219(4), 933–935.

Гаврилишин, В. І. (1993). Стратиграфія юрських відкладів Волині. Геологія і геохімія горючих копалин, 1(82), 8–12.

Гаврилишин, В. И., Лещух, Р. И., & Полухтович, Б. М. (1985). Макрофауна и стратиграфия юры и мела восточной части Преддобруджского прогиба. В Ископаемые организмы и стратиграфия осадочного чехла Украины (с. 96–100). Киев: Наукова думка.

Гожик, П. Ф. (Відп. ред.). (2013). Стратиграфія верхнього протерозою та фанерозою України: Т. 1. Стратиграфія верхнього протерозою, палеозою та мезозою України. Київ: Логос.

Дулуб, В. Г., Бурова, М. И., Буров, В. С., & Вишняков, И. Б. (1986). Объяснительная записка к региональной стратиграфической схеме юрских отложений Предкарпатского прогиба и Волыно-Подольской окраины Восточно-Европейской платформы. Ленинград: ВСЕГЕИ.

Дулуб, В. Г., Жабіна, Н. М., Огороднік, М. Є., & Смірнов, С. Є. (2003). Пояснювальна записка до стратиграфічної схеми юрських відкладів Передкарпаття (Стрийський юрський басейн). Львів: ЛВ УкрДГРІ.

Жабіна, Н. М. (1996). Форамініфери рифогенних утворень титону-беріасу південно-східного Криму [Дис. канд. геол. наук]. Інститут геологічних наук НАН України. Київ.

Жабіна, Н. М. (1998). До кореляції верхньоюрських відкладів західного і південного регіонів України. Палеонтологічний збірник, 32, 77–83.

Жабіна, Н. М. (2008). Біостратиграфія та кореляція відкладів верхньої юри–нижньої крейди Тетичної палеопровінції за тинтинідами. Геологічний журнал, 1, 54–62.

Жабіна, Н. М. (2011). Біостратиграфія відкладів верхньої юри-нижньої крейди (оксфорд-валанжин) Українського Передкарпаття за форамініферами і тинтинідами [Дис. д-ра геол. наук]. Інститут геологічних наук НАН України. Київ.

Жабіна, Н. М. (2021). Комплексна схема біостратиграфії юрських відкладів Пенінської зони Українських Карпат. Геологічний журнал, 3(376), 48–73. https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2021.3.228194

Жабіна, Н. М., & Анікеєва, О. В. (2007). Оновлена стратиграфічна схема верхньої юри–неокому Українського Передкарпаття. Збірник наукових праць УкрДГРІ, 3, 46–56.

Жабіна, Н., Анікеєва, О., & Самарська, О. (2015). Нові дані про умови седиментації карбонатного комплексу верхньої юри на території Переддобрудзького прогину. Вісник КНУ. Геологія, 4(71), 11–17. https://doi.org/10.17721/1728-2713.71.02

Жабіна, Н. М., & Мінтузова, Л. Г. (2000). Модель геологічної будови південно-східного Криму. Геологія і геохімія горючих копалин, 1, 25–35.

Зесашвили, В. И., Пайчадзе, Т. А., Тодриа, В. А., Топчишвили, М. В., & Ракус, М. (1978). Стратиграфия и фации юры Кавказа и Западных Карпат. Geologické Práce, Správy 69, 81–140.

Іванік, М. М., Жабіна, Н. М., & Анікеєва, О. В. (2013). Особливості будови титон-беріаських відкладів Південно-східного Криму (район м. св. Іллі). Геологічний журнал, 4, 33–45. https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2013.4.139091

Клименко, З. М., Каримова, А. А., & Яковлева, А. С. (2005). Стратиграфическая схема меловых отложений Беларуси. Литосфера, 1(22), 108–113.

Макарьева, С. Ф. (1979). Дробная стратиграфическая схема верхнего оксфорда–валанжина Северного Кавказа по тинтиннидам. Вопросы микропалеонтологии, 22, 50–63.

Макарьева, С. Ф., & Мациева, Т. В. (1985). Стратиграфия верхнеюрских отложений Северного Кавказа по фораминиферам. В Стратиграфия и корреляция верхней юры СССР по фораминиферам (с. 32–42). Москва: Геологический институт АН СССР.

Мехтиева, З. Н. (2022). Фациальный анализ и палеогеографическая схема юго-восточного Кавказа в верхнеюрскую эпоху (Азербайджан). Endless Light in Science. Наука о Земле, 288–295.

Митянина, И. В. (1957). О фораминиферах юрских отложений юго-запада Белоруссии. Палеонтология и стратиграфия БССР, 2, 210–247.

Приходько, М. Г., Андреєва-Григорович, А. С., Жабіна, Н. М., & Анікеєва, О. В. (2019). Регіональна стратиграфічна схема мезокайнозойських відкладів фундаменту Закарпатського прогину. Геологічний журнал, 1(366), 88–108. https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2019.1.159243

Сахаров, А. С. (1984). Пограничные отложения юры и мела северо-восточного Кавказа. В Пограничные ярусы юрской и меловой систем (с. 36–42). Москва: Наука.

Слюсар, Б. С. (1971). Юрские отложения северо-западного Причерноморья. Кишинев: Штиинца.

Тодриа, В. А. (1977). Позднеюрские фораминиферы Рачи и Юго-Осетии. Труды ГИН АН ГССР, 58.

Тодриа, В. А. (1985). Микробиостратиграфия верхней юры Грузии и корреляция с одновозрастными образованиями бореальных районов СССР. В Стратиграфия и корреляция верхней юры СССР по фораминиферам (с. 43–50). Москва: Геологический институт АН СССР.

Тодриа, В. А. (1999). Позднеюрско-раннемеловые Tintinnida и их распространение в Грузии. В Проблемы палеобиологии (Т. 1, с. 88–108). Тбилиси: МЕЦНИЕРЕБА.

Тодриа, В. А. (2008). Стратиграфия верхнебайосско-нижнеготеривских флишоидных отложений Северо-Западной Абхазии по микрофауне. Новости палеонтологии и стратиграфии. Приложение к журналу «Геология и геофизика» (Т. 49), 10−11, 292–294.

Уилсон, Дж. Л. (1980). Карбонатные фации в геологической истории. Москва: Недра.

Цирекидзе, Л. Р. (1999). Биостратиграфия нижнемеловых отложений Грузии по микрофауне. Труды АН Грузии, Геологический институт, новая серия, 109.

Grabowski, J., & Pszchółkowski, A. (2006). Magneto- and biostratigraphy of the Tithonian–Berriasian pelagic sediments in the Tatra Mountains (central Western Carpathians, Poland): sedimentary and rock magnetic changes at the Jurassic/Cretaceous boundary. Cretaceous Research, 27(3), 398–417. https://doi.org/10.1016/j.cretres.2005.07.007

Gutowski, J. (1998). Oxfordian and Kimmeridgian of the norteastern margin of the Holy Cross Mountains, Central Poland. Geological Quarterly, 42(1), 59–72.

Krajewsky, M., & Olszewska, B. (2006). New data about microfacies and stratigraphy of the Late Jurassic Aj-Petri carbonate buildup (SW Crimea Mountains, S Ukraine). N. Jb. Geol. Paläont. Mh., 5, 298–312.

Niemczycka, T., Brochwicz-Lewinski, W., & Moryc, W. (1997). Formacje skalne, ih stratygrafia i paleogeografia. Jura Gorna. In Epikontynentalny perm i mezozoik w Polsce (S. Marek & M. Pajchlowa, Red.): Prace Panstwowego Instytutu Geologicznego, 153, 300–335.

Olszewska, B. (2005). Microfossils of the Cieszyn Beds (Silesian Unit, Polish Outer Carpathians) – a thin sections study. Polish Geological Institute special papers, 19.

Olszewska, B., Matyszkiewicz, J., Krol, K., & Krajewski, M. (2012). Correlation of the Upper Jurassic–Cretaceous epicontinental sediments in Southern Poland and Southwestern Ukraine based on thin sections. Biuletyn Panstwowego Instytutu Geologicznego, 453, 29–80.

Olszewska, B., & Wieczorek, J. (2000). The Jurassic of the Andrychow Klippes (Western Outher Carpathians) – new paleontological studies and palaeogeographical remarks. Slowak Geol. Mag., 6, 2–3.

---

Головна > Архів > № 1–2 (193–194) 2024 > 81–94

---

Geology & Geochemistry of Combustible Minerals No. 1–2 (193–194) 2024, 81–94

https://doi.org/10.15407/ggcm2024.193-194.081

Ксенія НАВАРІВСЬКА^{1, 2}, Олег ГНИЛКО¹

¹ Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів, Україна, e-mail: ohnilko@yahoo.com
² Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна, e-mail: navarivska@gmail.com

---

Анотація

На основі форамініферового аналізу та з урахуванням седиментологічних особливостей порід, узагальнено й уточнено уявлення про стратиграфію верхньокрейдових відкладів Пенінської зони та Мармароської зони скель. Реконструйовано особливості палеоокеанографії, зокрема палеобатиметрії, басейнів їхньої седиментації. У досліджених відкладах виокремлено три основні типи угруповань форамініфер, які характеризують палеосередовище: угруповання аглютинованих форамініфер (1) вказують на батіальні–абісальні умови палеобасейну з повільною океанічною седиментацією нижче глибини компенсації кальциту (англ. Calcite Compensation Depth – CCD); змішані угруповання аглютинованих, вапнистих бентосних і планктонних форамініфер (2) характерні для схилів басейну з глибинами вище CCD; планктон-домінантні угруповання форамініфер (3) характерні для мергелів континентального схилу, накопичених на глибинах вище CCD, та визначають батіальні умови відкритого океану.

Верхньокрейдові відклади українського сегмента Пенінської зони відповідають відкладам Чорштинської послідовності її польського сегмента. Вони нагромаджувалися в області Чорштинського підняття (вірогідно, на його схилі), розташованого в океані Альпійський Тетис. Верхньокрейдові відклади Мармароської зони скель були накопичені на підніжжі (турон–сантон) і схилі (верхи сантону–кампан) іншого підняття – на окраїні давнього мікроконтиненту Тисія–Дакія, частиною якого є Мармароський кристалічний масив. Уламкові відклади маастрихту нагромаджувалися в умовах активізації орогенних процесів.

Ключові слова

Пенінська зона, Мармароська зона скель, пізня крейда, форамініфери, палеоокеанографія

Використані літературні джерела

Богданова, М. І., & Гнилко, О. М. (2022). Офіолітокластові брекчії в розрізі соймульської олістостромової товщі. Наукові праці ДонНТУ. Серія гірничо-геологічна, 1(27), 116–121. https://doi.org/10.31474/2073-9575-2022-1(27)-2(28)-116-121

Гнилко, О. М. (2012). Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Стаття 2. Флішові Карпати – давня акреційна призма. Геодинаміка, 1(12), 67–78. https://doi.org/10.23939/jgd2012.01.067

Гнилко, О. (2022). Геологія Субсілезького покриву в басейні р. Ріка (Українські Зовнішні Карпати, Голятинська структура). Вісник Львівського університету. Серія геологічна, 36, 25–43. https://doi.org/10.30970/vgl.36.03

Гнилко, С. Р., Гнилко, О. М., Супрун, І. С., Наварівська, К. О., & Генералова, Л. В. (2023). Стратиграфія верхньокрейдових відкладів з океанічними червоноколірними верствами (CORBs), Українські Карпати. Геологічний журнал, 3(384), 79–107. https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2023.3.281067

Гожик, П. Ф. (Гол. ред.). (2013). Стратиграфія верхнього протерозою та фанерозою України: Т. 1. Стратиграфія верхнього протерозою, палеозою та мезозою України. Київ: ІГН НАН України; Логос.

Гурський, Д. С., & Круглов, С. С. (Ред.). (2007). Тектонічна карта України. Масштаб 1 :1 000 000. Пояснювальна записка. Київ: УкрДГРІ.

Мацьків, Б. В., Ковальов, Ю. В., & Пукач, Б. Д. (2003). Державна геологічна карта України масштабу 1 : 200 000. Карпатська серія. Ужгородська група аркушів: M-34-XXIX (Сніна); M-34-XXV (Ужгород), L-34-V (Сату-Маре). Пояснювальна записка. Київ: Міністерство екології і природних ресурсів України; Державне підприємство «Західукргеологія».

Мацьків, Б. В., Пукач, Б. Д., Воробканич, В. М., Пастуханова, С. В., & Гнилко, О. М. (2009). Державна геологічна карта України масштабу 1 : 200 000, аркуші M-34-XXXVI (Хуст), L-34-VI (Бая-Маре), M-35-XXXI (Надвірна), L-35-I (Вішеу-Де-Сус). Карпатська серія. Пояснювальна записка. Київ: УкрДГРІ.

Наварівська, К. О. (2022). Біостратиграфія та умови накопичення пограничних відкладів нижньої і верхньої крейди за дрібними форамініферами (Пенінська зона, Українські Карпати). Геологічний журнал, 2(379), 86–99. https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2022.2.253854

Наварівська, К. О. (2023). Характеристика відслонених розрізів турону–маастрихту Пенінської зони Українських Карпат за дрібними форамініферами. Наукові праці ДонНТУ. Серія гірничо-геологічна, 2(30), 80–89. https://doi.org/10.31474/2073-9575-2023-2-30-80-89

Пономарьова, Л. Д. (2007). Форамініфери крейдових відкладів Голятинської структури. У Палеонтологічні дослідження в Україні: історія, сучасний стан та перспективи: збірник наукових праць Інституту геологічних наук НАН України (с. 192–194). Київ.

Birkenmajer, K. (1977). Jurassic and Cretaceous lithostratigraphic units of the Pieniny Klippen Belt, Carpathians, Poland. Studia Geologica Polonica, 45(1), 1–158.

BouDagher-Fadel, M. K. (2015). Biostratigraphic and geological significance of planktonic foraminifera. London: UCL Press. https://doi.org/10.14324/111.9781910634257

Csontos, L., & Vörös, A. (2004). Mesozoic plate tectonic reconstruction of the Carpathian region. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology, 210(1), 1–56. https://doi.org/10.1016/j.palaeo.2004.02.033

Dabagian, N. V. (1969). Foraminifera from the transition beds between Lower and Upper Cretaceous in the Ukrainian Carpathians. Rocznik Polskiego Towarzystwa Geologicznego, 39(Zeszyt 1‒3), 213‒223.

Golonka, J., & Krobicki, M. (2023). Field trip – Outer Flysch Carpathians and Pieniny Klippen Belt (PKB). Geotourism, 20(3‒4(74‒75), 5–17.

Golonka, J., Krobicki, M., & Waśkowska, A. (2018). The Pieniny Klippen Belt in Poland. Geology, Geophysics and Environment, 44(1), 111–125. https://doi.org/10.7494/geol.2018.44.1.111

Gradstein, F. M., Ogg, J. G., Schmitz, M. D., & Ogg, G. M. (Eds.). (2020). Geologic Time Scale. Elsevier.

Hnylko, S., & Hnylko, O. (2016). Foraminiferal stratigraphy and palaeobathymetry of Paleocene-lowermost Oligocene deposits (Vezhany and Monastyrets nappes, Ukrainian Carpathians). Geological Quarterly, 60(1), 77–105. https://doi.org/10.7306/gq.1247

Hu, X. M., Wang, C. S., Scott, R. W., Wagreich, M., & Jansa, L. (Eds.). (2009). Cretaceous Oceanic Red Beds: Stratigraphy, Composition, Origins and Paleoceanographic and Paleoclimatic Significance. SEPM, Special Publication, 91. https://doi.org/10.2110/sepmsp.091

Krasheninnikov, V. A. (1974). Upper Cretaceous benthonic agglutinated foraminifera, Leg 27 of the Deep Sea Drilling Project. Initial Reports of the Deep Sea Drilling Project, 27, 631–661. https://doi.org/10.2973/dsdp.proc.27.132.1974

Krobicki, M., Kruglov, S. S., Matyja, B. A., Wierzbowski, A., Albrecht, R., Bubniak, A., & Bubniak, I. (2003). Relation between Jurassic klippen successions in the Polish and Ukrainian parts of the Pieniny Klippen Belt. Mineralia Slovaca, 35, 56–58.

Kuhnt, W., & Kaminski, M. (1989). Upper Cretaceous deep-water agglutinated benthic foraminiferal assemblages from the western Mediterranean and adjacent areas. Cretaceous of the western Tethys. In J. Wiedmann (Ed.), Proceedings 3rd International Cretaceous Symposium, Tubingen 1987 (pp. 91–120). Stuttgart: Schweizerbart’sche Verlagsbuchhandlung.

Murray, J. W. (1976). A method of determining proximity of marginal seas to an ocean. Marine Geology, 22(2), 103–119. https://doi.org/10.1016/0025-3227(76)90033-5

Navarivska, K., Hnylko, S., & Heneralova, L. (2023). Turonian to Santonian Foraminiferal Biostratigraphy and Paleobathymetry of Non-calcareous Red Beds of the Vezhany Nappe (Ukrainian Inner Carpathians). In S. Bębenek, A. Waśkowska & M. A. Kaminski (Eds.), Eleventh International Workshop on Agglutinated Foraminifera. Grzybowski Foundation Special Publication, 26, 61–62.

Olszewska, B. (1997). Foraminiferal biostratigraphy of the Polish Outher Carpathians: a record of basin geohistory. Annales Societatis Geologorum Poloniae, 67, 325–337.

Oszczypko, N., Oszczypko-Cloves, M., Golonka, J., & Krobicki, M. (2005). Position of the Marmarosh Flysch (Eastern Carpathians) and its relation to the Magura Nappe (Western Carpathians). Acta Geologica Hungarica, 48(3), 259–282. https://doi.org/10.1556/ageol.48.2005.3.2

Plašienka, D., & Soták, J. (2015). Evolution of Late Cretaceous-Palaeogene synorogenic basins in the Pieniny Klippen Belt and adjacent zones (Western Carpathians, Slovakia): Tectonic controls over a growing orogenic wedge. Annales Societatis Geologorum Poloniae, 85(1), 43–76. https://doi.org/10.14241/asgp.2015.005

Schmid, S., Bernoull, D., Fugenschuh, B., Matenco, L., Schefer, S., Schuster, R., Tischler, M., & Ustaszewski, K. (2008). The Alpine-Carpathian-Dinaric orogenic system: correlation and evolution of tectonic units. Swiss Journal of Geosciences, 101, 139–183. https://doi.org/10.1007/s00015-008-1247-3

---